Він був прикладом незламності Духу, Думки, Волі.
Минуть роки, спливуть тумани
На землю знов зійде зоря,
Та не загоїть тої рани,
Що ваша смерть нам принесла
40 днів тому, пішла з земного життя у вічність людина прекрасної душі, відкритого і доброго серця . Він жив, радів світу, людям, що оточували його, також гімназії, гімназистам, викладачам і працівникам гімназії, які любили і поважали його.
Добігає час, коли душа Любомира Півсетка залишить земні обрії та полине увись. Ми щиро сподіваємося, що Господь оселить її там, де спочивають праведні, бо саме таким Любомир був тут, на землі. Нелегкий хрест він ніс мужньо і достойно, незважаючи на обмежені фізичні можливості, мав міцний духовний, інтелектуальний, соціальний і політичний стрижень. Любомир прожив хоч коротке, але дуже активне життя. Присвятив себе повністю іншим: Козівській громаді, українській гімназії ім. В. Герети. Недаремно кажуть, що неважливо, скільки літ ти прожив, важливо, скільки літ були наповнені справжнім життям. Любомир Півсеток завжди був у гущі духовних, інтелектуальних, культурних і політичних подій Козови і гімназії.
Найбільша заслуга людини полягає в тому, щоб якомога більше підкоряти собі обставини і якнайменше підкорятися їм. Незважаючи на обставини, в більшій мірі не завдяки, а всупереч їм, Любомир зробив вагомий внесок у Козівську і гімназійну біографію Правди , Добра і Краси.
У багатьох серцях гімназистів він посіяв зерна патріотизму, українського націоналізму, любові до України, до Козови до української гімназії ім. В. Герети. Він був прикладом незламності Духу, Думки, Волі. Жодне гімназійне свято, жодна урочиста академія, жодна творча зустріч в гімназії не обходилася без нього. Любомир приймав активну участь у житті Козови, гімназії, у свята і будні.
Ось короткий перелік добрих справ Любомира Півсетка: озеленення території гімназії – своїм коштом посадив дві сріблясті ялинки, чотири туї, 114 троянд; подарував велику кількість цінних книг для гімназійної бібліотеки; приймав активну участь в пошуку історичних матеріалів для музею гімназії; сприяв виготовленню мозаїчних панно на фасаді гімназії і меморіальної дошки в пам’ять почесного опікуна гімназії Ігоря Герети.
Любомир Півсеток назавжди залишиться в пам’яті гімназистів, які з любов’ю і теплом згадують про зустрічі з ним.
Він був доброю, світлою, щирою людиною, вмів по-справжньому радіти життю. Ми вдячні йому за безмежну любов, підтримку та опіку. Кожен з нас ніколи не забуде пана Любомира.
Світлий добрий спомин про Любомира Півсетка – почесного опікуна Козівської української гімназії ім. В. Герети, громадського діяча назавжди залишиться в пам’яті і в серцях тих, хто його знав, любив і поважав.
Ти ж ввесь час, увесь труд їй відав
У незламнім завзяттю .
Ми підемо в мандрівку століть
З твого Духа, Думки, Волі, Печаттю.
Михайло Грубий – директор гімназії