Богдан Сильвестрович Лепкий

Є одна особистість в українській літературі, щодо якої треба нарешті встановити справедливість. Принаймні людина заслужила на це своєю щирістю, своєю відданістю, своєю працею. І тим, хто не знайомий з його творчістю, настав час відкрити для себе українського письменника, перекладача, літературознавця, видавця і громадського діяча Богдана Лепкого (1872-1941), ім’я якого було викреслене радянською владою з літератури.Декламує вірш “Минуло літо”- ліцеїстка 2(6)-А класу Мартинюк Аліна.
Культура – основний фундамент державотворення, заради чого ми сьогодні і боремося – таким був мій головний посил для ліцеїстів “Романтик історичної прози”, присвяченої 150-й річниці з дня народження Богдана Лепкого. Поезію “На небі сонце гасне”-декламує ліцеїстка 3(7)-А класу Берчук Марія.
Серед когорти подвижників національно-державного відродження України ХХ століття, творча спадщина яких набуває сьогодні особливого значення, вирізняється постать Богдана Сильвестровича Лепкого (1872-1941). В історії української культури та громадсько-політичного життя Б. Лепкий займає визначне місце як письменник, вчений, критик, видавець, публіцист, промовець, декламатор, педагог, художник, мистецтвознавець, культурно-просвітній і громадсько-політичний діяч. Його внесок у справу піднесення національної свідомості українського народу важко переоцінити. Ліцеїсти 4(8)-Б класу декламують вірш “В саді”.
За спогадами сучасників, письменник Б. Лепкий читав лекції з пам’яті, без допомоги будь-яких записок; був дуже уважним і вибачливим до своїх слухачів, умів збудити в них любов до свого предмету і цим самим переконати їх у цінності української літератури. Ліцеїсти 3(7)-Б класу декламують вірш “Вітер”.
У всіх сферах своєї діяльності Б. Лепкий прагнув чесно, самовіддано служити рідному народові, оспівувати його героїчне минуле, визвольні прагнення, розкривати благородство душі трудового люду, національно свідомої інтелігенції, утверджувати ідеали добра і справедливості, добросусідських взаємин з іншими націями. Вірш “Молоді літа”-декламує ліцеїст 6(10)-Б класу Мартинишин Віталій.
Творчість Б. Лепкого ще за його життя вийшла далеко за межі України, стала надбанням багатьох літератур, зокрема слов’янських, сприяла та нині сприяє глибокому взаєморозумінню і зближенню між народами. Вона була важливим чинником у процесі розвитку духовної культури нашого народу, художньо-мистецького збагачення українського художнього слова .Ліцеїсти 5(9)-А класу декламують вірш “Сонце”.
Творча спадщина Богдана Лепкого доволі об’ємна. Він не змарнував жодного даного Богом таланту, плідно працював як педагог, письменник, літературознавець, видавець, публіцист, громадський діяч. Працюючи в усіх цих сферах, докладав максимум зусиль для дослідження, збагачення, популяризації української літератури та культури в світі. Не оминав увагою і знакові постаті нашої культури —Т. Шевченка, М. Шашкевича, В. Стефаника та ін. присвячував їм цілі розділи у великих розвідках з історії літератури, окремі дослідження, статті у періодиці. Не є винятком у цьому великому списку і Леся Українка. Дослідник завжди пильно стежив за всім, що виходило з-під її пера.”На небі”-декламують вірш Гардіяш Марія, Кавчак Вадим та Рогів Анастасія ліцеїсти 4(8)-А клас.
”О краю мій! Свята руїно,
Новітня Троя в попелах!
Перед тобою гну коліно
І кличу: Боже в небесах,
За кров, за муки, за руїну,
Верни, верни нам Україну!
Б.Лепкий
За його життя його творчість стала надбанням багатьох літератур, зокрема слов’янських, сприяла та нині сприяє глибокому взаєморозумінню і зближенню між народами. Вона була важливим чинником розвитку духовної культури нашого народу, збагачення українського художнього слова.
Сьогодні імя Богдана Лепкого, його твори після довгого і несправедливого замовчування повертаються в українську літературу.Ліцеїсти 2(6)-Б класу декламують вірш “Гори мої”.
Богдан Лепкий навічно вписав своє ім’я в історію України, як теоретик феномену Українського Січового Стрілецтва. На початку XX століття вірші Богдана Лепкого про січових стрільців були дуже важливими як для Галичини, так і для всієї України. Лепкий у своїх віршах доніс до всього світу про боротьбу за визволення Батьківщини, про українську державність, а головне – про січових стрільців – славетних синів України, які билися зі зброєю в руках.
І сьогодні, як і більше ніж сто років тому, героїчні пісні січових стрільців звучать з уст героїв сучасності, які «підіймають червону калину та розвеселяють нашу славну Україну». Декламує вірш “Гори мої сині” , ліцеїстка 6(10)-А класу Бойко Олена.
Ми пишаємося тим, як у нашому Козівському ліцеї ім.В.Герети вшановують пам’ять про нашого славного земляка Богдана Лепкого.
Тож досліджуємо творчість Богдана Лепкого, пам’ятаймо його величезний вклад у розвиток української нації. Шануймо пам’ять про Великого Українця.
Миру всім нам після перемоги над московським злом!
Слава Україні!
Ліцеїсти 1(5)-А класу декламують уривок споминів “Скажіть коли?”.
Збірки поезій визначаються прекрасними описами природи, ніжністю й чуттям. Основні мотиви лірики Богдана Лепкого – це природа, кохання, розлука, спогади з власного минулого. Він вельми любив осінь і змалював її в найкращих фарбах. Осінь для нього була порою споминів і туги за рідним краєм.
Тож читайте його твори, відкривайте для себе величний світ нашого земляка. Ліцеїсти 5(9)-Б класу Мельник Максим та Кватюра Максим читають уривок поезії “Листки падуть”.