Ти велична і проста.
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мова – пісня колискова.
Мова – матері уста.
І. Багряний
Мова – одне з найцінніших надбань, які створили й залишили наші попередники. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато скарбів, якими пишається наш народ.
Кожного року 21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Це відносно молоде свято – до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році.
До відзначення Міжнародного дня рідної мови долучилася вся шкільна родина ліцею.
Ліцеїсти 2(6)-Б класу провели інформаційно – просвітницьку годину «Мова наша -серце наше”. Ліцеїсти, члени старшинськоі ради, декламували вірші “Нас єднає Мова!»
В нашій бібліотеці розгорнута книжкова виставка : «У мові рідній – і минуле, й майбуття, у ній народу суть, його життя». На виставці представлені книги, у яких висвітлюється історія народження та розвитку однієї з наймилозвучніших мов світу – української. Мета цієї виставки – поглибити знання про мову як основу духовності; виховати любов і повагу до української мови як мови державної та материнської; спонукати читачів до роздумів про долю рідного краю та його славних синів, про свою приналежність до українського народу.
Мова кожного народу
неповторна і – своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші – трелі солов’я.
На своїй природній мові
і потоки гомонять;
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
колосисту – на віки –
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас,
бо ж єдина – так, як мати,
мова в кожного із нас!
Декламують поезії ліцеїсти 5(9)-А класу.
Вивчайте любіть свою мову,
як світлу Вітчизну любіть,
як стягів красу малинову,
як рідного неба блакить.
Нехай в твоїм серці любові
Не згасне священний вогонь,
як вперше промовлене слово
на мові народу свого.
Як сонця безсмертного коло,
що креслить у небі путі,
любіть свою мову й ніколи
її не забудьте в житті.
Ми з нею відомі усюди,
усе в ній, що треба нам, є,
а хто свою мову забуде,
той серце забуде своє.
Вона, як зоря пурпурова,
що сяє з небесних висот,
і там, де звучить рідна мова,
живе український народ.
Народ наш, трудар наш і воїн,
що тьму подолав у бою.
І той лиш пошани достоїн,
хто мову шанує свою.
Ми з неї прокляті закови
зірвали в Жовтневім бою.
Любіть же, любіть свою мову, вкраїнськую мову свою!
За останні чотири століття Українську мову намагались знищити більше 130 разів. Але ми зберегли своє слово. І через свою рідну мову дали всьому світові зрозуміти, що українці – справді велика нація, зі своєю культурою, своїми звичаями і своєю історією, яка сягає глибокої давнини. Українська мова, її багатство і краса, витонченість і мелодійність визнана світом.
Сьогодні, коли ворог усіма засобами прагне знищити Україну, ми повинні усвідомити важливість національного самовизначення у тому числі й через мову. Наш обов’язок – добре знати, шанувати і використовувати рідну мову, щоб передати її наступним поколінням.
Члени Молодої Просвіти декламують вірші”Мова єднає нас”.