Козівський ліцей ім. В. Герети Козівської селищної ради

Звіт (літопис)

директора Грубого Михайла Андрійовича

Козова, 1993-2022 н.р.

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

      Шановні і дорогі викладачі і працівники Лцею! Дорогі і любі серцю ліцеїсти і випускники Гімназії!  Шановний і вдумливий читачу!

      Сьогодні ми разом перегортаємо славні сторінки історії «Української Гімназії ім. Володимира Герети»  з  нагоди  ювілею.  Саме  30  років  тому,   13  вересня 1992 року, у місті Козова було засновано Гімназію – заклад нового типу для здібних і обдарованих дітей Козівщини, яка об*єднала однодумців задля плекання майбутньої Еліти (духовної, наукової, мистецької, військової, спортивної, економічної, бізнесової, політичної) Української нації – Великих Духів України.

      Аналізуючи пройдений шлях, виникають думки і сумніви: чи те робив ти за ці 30 років, чи можна було зробити більше, краще, інакше? Хто зна? Але хоч би як там не було, щось таки Ми робили для становлення Гімназії, для  утвердження своєї особистості, особистості наших вихованців в цьому переломному періоді життя українського суспільства. Кожний з нас щось планував і робив… І, як результат МИ створили потужний навчальний заклад – Освітній Дім , де панують ДУХ, НАУКА, ДУМКА, ВОЛЯ, ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ, СОФІЯ і ЗЛАГОДА.

                         Віват Гімназіє! Віват Тобі !                                                              

                         Колиско Божої Мудрості і Божої Любові !

                         Стоять велично два кораблі Твої

                         На пагорбі високому, у місті Козові.

                         Любов до Науки і Віра в Українське майбутнє

                         Зібрали в Ковчег Твій нас звідусіль,

                         Наступників вірних гімназистів довоєнних галицьких, мужніх,

                         Примножувати славу батьків і дідів!  

      Наш час, по при всі його багатозначні виміри, увійде в історію як час самопізнання, осмислення історичної ролі свого народу на терезах всього людства. І чи не тому ми так спрагло маємо припадати до джерел, аби з ріки часу винести золоті піщинки Правди, Добра і Краси, правди про самих себе, про кращих носіїв Духу, котрі є сіллю нації і незаперечним втіленням її чеснот.

      Таким джерелом стала наша Альма-Матер. За роки плідної співпраці і партнерства всіх учасників освітнього процесу проведено велику кількість конференцій, форумів, семінарів, творчих зустрічей та інших освітянських заходів. Гімназія – це не тільки творча, дієва освітянська науково організована, високо духовна, високо інтелектуальна інституція, творча лабораторія, це школа професійної майстерності та  плекання педагогічної еліти, це школа лідерів освіти України. Ми повинні не тільки зберегти сформований високий імідж, а й поділитися своїм досвідом та інноваційними підходами освітнього процесу.

      Відзначаючи ювілей, хочу звернутись до Вас зі словами подяки за розуміння, співпрацю і підтримку. Знаменна дата є нагодою оцінити зроблене, визначити шляхи подальшого вдосконалення освітнього процесу в Гімназії, створення підвалин для багатопрофільного Академічного Ліцею.  

      Вітаю дружній, творчий, досвідчений і мудрий колектив Гімназії з ювілеєм. Бажаю міцного здоров*я, творчого натхнення, оптимізму й нових звершень у благородній справі плекання монадних, пасіонарних особистостей космічно-планетарного і творчо-гуманітарного типу, які мислять глобально і діють локально, відданих патріотів Святої Землі Української  і відповідальних громадян всієї Землі.

      «Я, воїн Української Повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров*ю усіх найкращих Синів і Дочок України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського:

      Боротись за повне визволення усіх українських земель від загарбників та здобути Українську Соборну Самостійну Державу. У цій боротьбі не жалію ні крові, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України…». (З присяги воїна Української Повстанської Армії).

     Ми  були переконані в тому, що вже на віки – «Ніколи знову!». І, в ХХІ столітті, на 31-му році незалежності України, в рік 30-тиліття нашої Гімназії  московити віроломно, не спровоковано напали,  розпочали і підло як нацисти,  фашисти ведуть вже 22 загарбницьку війну проти миролюбної України. Орки нищать все, в тому числі: заклади освіти, мистецтва, вищі навчальні заклади. Знову всі тримаймо стрій і Велика Перемога у цій вже для нас Великій Вітчизняній війні буде за нами . Слава Збройним Силам України! Слава Україні! Героям Слава! 

                         Святий немеркнучий вогонь горить

                         Нескорених Героїв. Вічна їм слава!  

                         В жертовнику їх пролита кров кипить.

                         Ціна жертовності – Нескорена Держава.

                                                                                                                      Михайло Грубий,

                                                                                                заслужений учитель України,

                                                                  директор  «Української гімназії ім. В. Герети»

 

 

 

НАША МІСІЯ – ДУХ, НАУКА, ДУМКА, ВОЛЯ!

                                           Наука не дає пояснення, як формуються видатні люди.

                                           Це таємниця їхнього внутрішнього розвитку.

                                                                                                             Дмитро Лихачов

                                           Мої юні друзі! Шановні колеги!

     «О ТEMPORE –  O MORIS! (О часи – о звичаї)», – говорили древні греки. Кожна епоха має свої звичаї, свої закони. Сила Думки буде ключовим началом Нової Епохи, Нового Світу.

     Ще великий Платон сказав: «Думка керує світом». І сучасні вчені сходяться на тому, що Творчі Думки, Ідеї являються найважливішими факторами розвитку людства. Тому маємо глибоко усвідомити Велике значення Творчої Думки.

     Першою сходинкою на цьому нелегкому, але дуже цікавому і корисному шляху, є Відкриття Свідомості. Наступна – Розширення Свідомості, і третя сходинка – Розвиток своєї Творчої Думки.

     Наше першочергове завдання відкрити свою свідомість, визволити її від егоїзму, забобонів, всіх упереджених і нав*язаних понять. Відкрити своє серце для того, щоб впустити туди Святу Трійцю – Бога Отця, Сина Божого – Ісуса Христа, Святого Духа і Божі Заповіти.

     Своє завдання і завдання педагогічного колективу я бачив перш за все в тому, щоб створити науково організоване, висококультурне, інтелектуальне середовище, духовно багатий клімат в ньому. Створити такий Освітній Дім, де б панували Високі Думки, Віра, Надія, Любов, Софія і Злагода. Як говорив отець Дмитро Долішняк на відкритті і освяченні Гімназії: «Гімназія має стати Колискою Божої Мудрості і Божої Любові». Тому що тільки одухотворена високим злетом, насичена серцем Думка творить, приваблює і  притягує потужні енергії.

     Думки, позбавлені високого злету й горіння – безплідні. Наше завдання запалити цей вогонь у наших серцях, підтримувати його горіння яскраво і постійно і тоді душа наша буде веселою, в серці нашому буде панувати радість, думки наші будуть світлі і творчі, поступки і діяння наші будуть шляхетні, благородні, продуктивні і корисні.  

     Вічна, невтомна творчість Життя Вселенського оточує нас, і ми, будучи частинкою цього Божого Високого Творіння, повинні творити кожну мить нашого життя, творити Думкою, Словом, Дією. Стати достойними співтворцями нашого Творця.

     Працюймо в напруженні всіх сил, бо тільки на межі великих потуг народжуються нові енергії, приходять нові можливості. Не біймося труднощів, будьмо готові пройти через всі випробування і перешкоди. Полюбім труднощі, і сказавши – «Благословенні перешкоди, бо ними ростем», мужньо окрилені Духом високих поривань, усвідомлені величчю безмежного вдосконалення творчості життя, прямуймо в Безмежність – Безмежність життя, Безмежність досягнень, Безмежність пізнання, Безмежність будівництва, Безмежність Краси!  Почуймо Клич Творчої Безмежності!

     Для того, щоб створювати шедеври мистецтва, робити технічні винаходи, відкривати закони природи або чинити благородні вчинки, людина має переходити на більш високий та інтенсивний регістр життя з більшою, ніж звичайно, силою Духу, емоцій, сталістю Волі, уваги, напруженістю Думки. Здатність до таких станів не є наперед даною. Для того, щоб її виробити, треба мати зовнішній предметний еквівалент, зовнішній особистісний взірець, сприятливе середовище, активна участь у різних формах і видах освітньої самостійної, пошукової, творчої діяльності. Це вимагає нової філософії, методології, технології освіти, інноваційних психолого-педагогічних систем, нових методів навчання, нестандартних форм виховання, індивідуального підходу до особистості, тобто більших потуг Духу, Науки, Думки, Волі усіх учасників освітнього процесу порівняно з традиційними, усталеними у традиційній школі.

     Зміна парадигми освіти у напрямі виховання творчої особистості викликала потребу становлення альтернативної освіти, закладів освіти нового типу – гімназій, ліцеїв, української нації де інновації пронизують усі структурні компоненти освітньої системи. Концепцією гімназійної освіти визначено, що гімназії створюються для пошуку, навчання, розвитку й виховання обдарованих і талановитих дітей. Вони покликані відродити і зміцнити духовний, інтелектуальний, науковий, мистецький, культурний потенціал України, сформувати духовний, інтелектуальний, культурний фон і генофонд.

     Процес відродження національної культури потребує особливої уваги до історичного минулого нашого народу, в тому числі й до розвитку гімназійної освіти. В історичному досвіді розвитку гімназій міститься невичерпний потенціал ідей і відповідних педагогічних технологій.

     У Західній Україні першої половини ХІХ століття гімназії були центром молодіжних об*єднань, відзначалися високою загальноосвітньою підготовкою. Протягом першої половини ХІХ ст. було відкрито 19 гімназій, що свідчить про великий потяг українців до знань, до освіти як однієї з найбільших загально- людських цінностей.

     Гімназії у Галичині почали створюватися на взірець західноєвропейських. Рівень викладання був високим, педагоги надавали допомогу учням і у позаурочний час. При гімназіях працювали великі бібліотеки, були добре обладнані кабінети. Виховання здійснювалося педагогами у тісній співпраці з батьками і церквою, у поєднанні навчання і позакласної діяльності гімназистів.

     Постійно влаштовувалися науково-практичні конференції, літературно-музичні, танцювальні, святкові вечори і театральні вистави. Збереження обрядів, свят календарного циклу, відвідування Богослужінь були традиційними для гімназистів. Отже, вони виховувалися під християнсько-моральним, національно-патріотичним, художньо- естетичним впливом.  

     Діяльність гімназій, погляди багатьох викладачів базувались на основах гуманності, любові, доброти, об*єктивності і поваги до всіх учнів незалежно від походження.

     Перед гімназіями стояло завдання поповнювати своїми вихованцями ряди інтелігенції, що безкорисливо і самовіддано служать Богу, Україні, Нації і Чину.

     Довоєнні гімназії ростили великих Духів народу, які поновлювали все, що в житті цього поневоленого народу було розвалене. Вони відбудовували в Отчизні те, що за днів давніх розквітало. Їх ентузіазм був виявом глибоких переконань, що віссю життя молодої характерної людини є обов*язок боротьби за найвищі ідеали: Бог, Україна, Нація. Ці найвищі ідеали  сповідували Великі Духи українського народу. Найперший і найвеличніший ідеал їх життя – вибір Бога, признання Бога над собою. І людина, що посідає цей найвищий ідеал, має в собі щось таке, перед чим, індивід, що живе самим хлібом, мусить поступитися, бо не бачить справжнього сенсу життя.

      Сенс життя – це змаг за посідання Правди, Добра і Краси на Українській Землі вважали випускники довоєнних галицьких гімназій. Вони були лицарями святого Духа, Марїйськими лицарями, вершниками духовного, інтелектуального, культурного, національно-патріотичного життя. «Душу –  Богу, Серце –  Україні, Життя –  Науці» – кредо їх життя.

     Ідея про створення Гімназії в містечку Козова виникла зі змісту всього нашого життя, в якому, на той час, інтелігентності, культурі, національним традиціям, зрештою, гідності, честі, порядності, правам і свободі відводилось дуже мало місця.

     Клопотання про її створення першими порушили на різних рівнях Катерина Завадська (депутат Верховної Ради), Ярослава Шкільна і Катерина Данильчик (депутати обласної Ради), а колектив ремонтно-транспортного підприємства (керуючий Михайло Гнатьо) вирішив передати триповерховий будинок і гаражі для потреб гімназії.

     Ми звичайно не ставили собі за мету створити гімназію в її класичному вигляді, але прийняли ідею перевірену часом – реалізувати стратегічну мету суспільства – готувати духовну та інтелектуальну еліту нації – майбутнє України.

     Ми тоді і зараз переконані – якщо  українознавство стане державною політи-кою, філософією освіти, ми збудуємо вільну соборну і дуже успішну Україну!

                                  

 

                                     СВЯТО ВІДКРИТТЯ ГІМНАЗІЇ

     Ще одна дата ввійшла в історію нашого містечка Козови – 13 вересня 1992 ро- ку. Мине час, і її відзначатимуть як дату відкриття першої у Козові Гімназії – закладу нового типу для здібних і обдарованих дітей Козівщини.

      Ще завчасу до триповерхового будинку колишнього районного агропромислового об*єднання (РАПО) почали сходитись дорослі й діти. Святковості додавали не тільки парадні учнівські форми, розкішні букети осінніх квітів у руках дітвори. Свято було на обличчі кожного – і батьків, і викладачів, і гімназистів, і поважних гостей, і громадськості. Свято витало в атмосфері.

      Урочисте відкриття Гімназії розпочав учнівський хор, що виконав молитву «Отче наш». Дітей, їх батьків, педагогів і всіх присутніх на святі привітав зі святом та благословив душпастир Козівської парафії о. Дмитро Долішняк. Отець Дмитро наголосив: « Гімназія має стати перш за все колискою Божої Мудрості і Божої Любові».

       Директор Гімназії Михайло Грубий представив гостей, що прибули на цю неординарну для Козови подію і у «Вступному слові» сказав: «До 1939 року українські гімназії в Галичині були основними центрами, навколо яких зосереджувалось духовне, інтелектуальне і культурне життя невеликих провінційних містечок і воєводських столиць: Львова, Станіславова, Тернополя. В гімназіях працювали найкращі професори, педагоги з великої букви, які одночасно займались науковою, літературною, мистецькою діяльністю. Через те гімназії були кузнями духовної, інтелектуальної, економічної і політичної еліти Західної України, людей високоосвічених, глибоко моральних, справжніх патріотів Рідної Землі.

      Нова українська еліта, дефіцит якої відчутний в кожній сфері державотворчої і державно-творчої діяльності в Україні – головний лозунг сьогодення. До її відродження повинні спричинитися Відроджені Гімназії України (ВГУ). В їх сім*ї «Familija Una Sumus» і Козівська українська гімназія ім. В. Герети. Тому наша місія – «ДУХ, НАУКА, ДУМКА, ВОЛЯ», що означає: «Плекати високий ДУХ в молодих серцях і на засадах НАУКИ, РЕЛІГІЇ, МИСТЕЦТВА, СПОРТУ формувати власну ДУМКУ і ВОЛЮ не тільки як психологічну. а і філософську категорію. Бажаю всім великого терпіння, розуміння важливості розпочатої справи, відповідальності, ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ, МУДРОСТІ і творчих злетів.  Маємо взяти на озброєння ще одну Франкову формулу «Лиш в ПРАЦІ в мужа виробляєсь сила, лиш ПРАЦЯ світ таким як є створила, лиш в ПРАЦІ і для ПРАЦІ варто жить!» І тоді Наша Гімназія стане колискою Божої Мудрості і Божої Любові.

       Вселенська Любов не пощади нас: Тебе й Мене,

       І Ера вселюдського пробудження прийде, 

       І кожен стане Зіркою Небесною,

       І віддзеркалиться в Образі Божественному,

       І прийде до  вічного, животворного Джерела,

       З якого бере початок  Зоряна Ріка.

       Вона рікою нашого життя нам стане,

       А в час, коли береги нашого життя розтануть

        І ми розчинимось у Вічнім Океані,

        Ми – діти Космосу навіки

        І в нього влиються всі наші ріки,

        Бо в нас Його печать,

        І ми осягнем Радість і Печаль,

        І це потужне Світло від нині і навіки – Вселенську Любов!»

      Слава Ісусу Христу! Слава Україні! Героям слава!»

      Із щирими словами поздоровлення звернувся Представник Президента України в Тернопільській області Роман Гром*як. Звертаючись до іменинників торжества – гімназистів, він, зокрема, сказав: «Є скарб, який найважче здобувається, але якого ніхто не в силі ні відібрати, ні вкрасти. Цей скарб – знання».

      Про надзвичайно велику місію першої Гімназії в Козові говорив заступник голови Козівської районної державної адміністрації Дмитро Федик. Михайло Гнатьо, керівник ремонтно-транспортного підприємства, яке одним із перших підтримало ідею заснування цього навчального закладу, і передало Гімназії своє приміщення, коротко зупинився на його передісторії, звернувся до підприємств Козови із закликом надати посильну допомогу Гімназії. Адже все цивілізоване людство вкладає великі інвестиції в освіту.

      «Від Гімназії, яка повинна виховувати нове покоління людей для незалежної України, ми чекаємо дуже багато, – сказала народний депутат України Катерина Завадська. Вона висловила надію, що з часом Козова загримить інтелектуалами, які прославлять Україну. Пані Завадська запропонувала присвоїти Гімназії ім*я нашого земляка Володимира Герети».  «Він загинув молодим від рук польських окупантів, які вбили його у тюрмі, – згадував краєзнавець з Тернополя Ігор Герета. – Я народився, коли його вже не було, але в нашій хаті завжди говорили про Володимира Герету. Наша революція, яку звуть безкровною, має багато краплинок крові борців за волю України. Є в ній і краплини крові козівчанина Володимира Герети».  Пан Ігор Герета зробив символічне відкриття Гімназії. Зазвучали Гімн України і Перший Дзвінок.

      Від імені всіх випускників довоєнної Бережанської гімназії, які опинилися в діаспорі, із словами вітання виступив представник українського шкільництва США, професор Олександр Пришляк: «Відкриття таких закладів є запорукою того, що Україна матиме місце в колі цивілізованих держав», – сказав, зокрема він.  Другий представник від діаспори, Іван Хоптій щиро зізнався, що вони з дружиною, збираючись відвідати рідні місця, і не снили, що стануть свідками такої визначної для Козови події. Він висловив побажання, щоб Гімназія стала криницею знань, у якій уми черпатимуть поживу.

      Усіх присутніх також привітав політв*язень Микола Мамус, який вніс пропозицію зібрати кошти для становлення в Козові на базі Гімназії Пласту і зробив перший внесок в сумі 1000 купонів. Крім цього, пан Мамус подарував книги для гімназійної бібліотеки.  Пані Віра Мотрук подарувала Гімназії енциклопедичний словник англійської мови, надрукований у США.  «Це не тільки свято, це день наших мрій» – сказав член руху братства Києво- Могилянської Академії Ярослав Коцюбко. Важко не погодитись із цими словами.

      Хвилююче і урочисто звучала обітниця гімназистів, яку вони дали, перш ніж переступити поріг своєї Альма-Матер. Вони присягнули  жити і вчитися, щоб принести користь рідній Україні, відновлювати споконвічні традиції нашого краю, берегти свою честь і честь своєї Гімназії. «Будемо все робити, щоб священний вогонь гімназійної Ватри зігрівав наші Душі, гартував наш ДУХ, НАУКУ, ДУМКУ, ВОЛЮ» – клялися перші гімназисти першої в Козові Гімназії.   І на завершення прозвучали поетичні слова українського поета, письменника, священника о. Василя Мельника-Лімниченка – випускника Львівської гімназії. яку він закінчив у 1918 році з відзнакою:   

                                  «Є труд напнутих людських рук

                                     І є важливий чин ума,

                                     Є плечуганний м*язний рух

                                     І є лункий, духовний змаг.

                                     Його створив сам вічний Бог:

                                     Велитель трудових ратей,

                                     Вершитель праці й перемог!

                                     Бог сотворив його на те,

                                     Щоби сам спокій  зберегти

                                     І ввести в щастя золоте

                                     Лиш шукачів труда і мети».

 

                                   

                                         ТВОРИМО РІДНУ ШКОЛУ

     «Серед усіх потреб національного життя найважливішою є потреба в Рідній школі. Нація, яка не має Рідної школи, приречена бути пасербом в інших народів і ніколи не вийде на шлях самостійності», – писав Михайло Грушевський.  Це аксіома.

     Тому, створюючи заклад нового типу – Гімназію в Козові, ми, перш за все,  прагнули і прагнемо створити для здібних і обдарованих дітей Козівської громади Рідну школу, тобто Гімназію, національну за змістом і сучасну за формою. Ми прагнемо, щоб наші вихованці були відданими  патріотами рідної Української землі і свідомими громадянами всієї Землі, монадними особистостями, особистостями космічно-планетарного і творчо-гуманітарного типу, які сповідують загальнолюдські цінності, які мислять глобально і діють локально за законами ПРАВДИ, ДОБРА і КРАСИ.  Тобто, будують своє життя і живуть з випереджаючою совістю в гармонії з Творцем, Його Творінням і собою.

     Це – не утопія. Бо пролиттям на хресті невинної крові Ісуса Христа розпочався новий етап, Нова Ера буття людської цивілізації, коли кожному новонародженому і в серці, і в душі записується найдосконаліший, найважливіший закон  – закон Вселенської Любові. І впродовж двох тисяч років людство все більше і більше усвідомлює, що світ врятує ПРАВДА, ДОБРО І КРАСА. КРАСА людських відносин. Найвищим проявом цієї Гармонії є ЛЮБОВ. ЛЮБОВ до ближнього, ЛЮБОВ до Творця ї Його Творіння. Бо найбільша мудрість життя – це шанобливий респект перед Творцем і Його Творінням. Це не признання Бога над собою, це вибір Бога за найперший і найвеличніший ідеал. Бо Бог є вічне джерело ПРАДИ, ДОБРА і КРАСИ.

    Високі Ідеали: Бог, Україна, Нація, які сповідували довоєнні галицькі гімназії, сповідуємо і ми. Вони у символах на нашому Гербі, на нашій Хоругві, звучать у нашому Гімні. Наша Місія виражена формулою духовного, інтелектуального, психосоціального, фізичного поступу Великого Каменяра «Дух, Наука, Думка, Воля», які стали парадигмою всієї нашої освітньої діяльності, всього нашого гімназійного життя: «Плекати високий Дух в молодих серцях і через Науку (в тому числі і філософію), Релігію і Мистецтво формувати власну Думку, правильне світосприймання і світорозуміння, усвідомлення Волі не тільки як філософської чи психологічної категорії, а найвищої людської цінності.

     Релігія, яка репрезентує філософію Біблії, наукову християнську філософію, філософію християнської Віри, що спрямовує Душі до Бога, філософію істинного християнина, у якого повна довіра до Творця разом з внутрішньою добротворчою установкою на життя дають два потужних крила щасливого польоту у Вічності.

     У сфері філософії освітнього процесу ми прагнемо теж сформувати переконання, що людство стоїть перед виходом на нову світоглядну парадигму. Поступова духовна деградація припиняється не повільним процесом очищення, а раптовим спалахом нової ясності, проривом у нову якість. Такий спалах, без сумніву, означатиме злиття двох ліній пізнання Істини: релігії і науки, інтуїції і логіки. А це вимагає діалогу між Єрусалимом і Афінами (осяянням і пізнанням) в освітньому процесі.

     Заміна змісту освіти з комуністичних засад на засади духовності, в рамках якої пріоритетними є нова філософія освіти – синергетика,  християнська наукова філософія, Біблія, народні звичаї, обряди, традиції, пісні, мистецтво, ремесла вірування, є доцільною, вкрай необхідною, але недостатньою. 

     Виховання нового покоління на зламі полярних цінностей вимагає поєднати і ув*язати відносно самостійні й незалежні фактори впливу на розвиток особистості:

• її генетичний код, що складається під впливом глобальних космічних законів та ними визначеного коду батьків, пращурів;
• полівиховне оточуюче середовище з його різноманітністю впливів на особу, яке зараз дуже засмічене негативною інформацією і різного роду спокусами (наркотики, алкоголь, тютюнові вироби, ігрові автомати тощо);
• предметна діяльність самого учня та способи творення ним духовних і матеріальних цінностей у різних видах діяльності.

     На практиці це означає творення духовного і матеріального світу етносу, його майбутнього через виявлення потенційних можливостей (задатків) і переведення їх у здібності і механізми творчості. Виховання – це не підкорення унікальної суті особистості суспільній меті, а розкриття задатків цієї особи у її самотворчості, самотворенні.                                                                                     

     Це вимагає будувати освітній процес не тільки по формулі академічного росту «знання, уміння, навики», а і по формулі творчого розвитку «задатки, здібності. механізми творчості», та по формулі духовного, інтелектуального, психо-соціального і фізичного поступу «ДУХ, НАУКА, ДУМКА, ВОЛЯ».

     Розробку методологій і технологій такого виховання, навчання і розвитку особистості треба здійснювати на засадах філософії, психології, педагогіки, дидактики і соціоніки, що ми і робимо в освітньому процесі Гімназії.

     Найбільш актуальною, вагомою для кожного в наше напружене сьогодення має стати думка Яна Коменського: «Сьогодні вже недостатньо філософії – любові до мудрості, необхідна сама Мудрість, не частина тіла, а ціле тіло, не софія, а пансофія, і політики з поліархією недостатньо, ні. Остання доба (за Біблійним літочисленням остання доба – доба перед другим приходом на Землю Ісуса Христа) вимагає панархії – вміння сприяти розквіту й мирному співіснуванню всього людства. недостатньо релігії – необхідна загальна Віра, яка здатна направляти душі до Бога».

     Для виходу на таку пансофську концепцію необхідно небагато і, водночас, немало: правдиво, всесторонньо розкрити, осмислити й вірно використати найбільш духовно вартісні здобутки усіх культур шеститисячного періоду людської цивілізації. Тільки в процесі такого комплексного пошуку можна впритул наблизитися до животворних джерел ПРАВДИ, ДОБРА і КРАСИ. «Пізнайте Істину і Істина вас зробить вільними. І душа ваша буде веселою,  серце радісне, почуття і думки світлі, поступки благородні» (Григорій Сковорода).

      В особливих станах нестійкості соціальної системи, що характеризує сучасний розвиток людства, дії кожної окремої людини можуть впливати – як в позитивному, так і в негативному плані  на доленосні макросоціальні процеси. При цьому вибором одного із шляхів розвитку суспільства, внаслідок впливів окремих людей або організацій, з*являється певна заданість, незворотність подальшого розвитку, розгортання соціальних процесів, що накладає на кожного з нас величезну відповідальність за долю всієї Української спільноти і глобальної системи, тобто всього Людства.

     Тому творчій особистості конче потрібно бути монадною, пасіонарною особистістю. Це особистість, яка вміє і хоче репрезентувати свою націю, її мову, культуру, традиції, візію у всьому вимірі і на всіх рівнях, яка живе і творить з випереджуючою совістю, яка вміє як відстоювати власні позиції, так і, в разі потреби відмовитися від них, бути оптимістом в умовах нерозуміння і невизнання довколишніми.

     Важливо також формувати власні переконання про відносність істини та можливість і необхідність її уточнення, виховувати в собі критично оцінювати зміст ідеї, а не її автора, чи авторів зважених і незалежних ідей.     

     «Власна думка! Власна духова праця, ось у чім властива ціль гімназії! Гімназія вчить вас володіти духовими органами, виробляє пам*ять, порядне думання, систематичність, а нарешті критичність. Отсе мета гімназії. Гімназія – це та ж гімнастика, лише на широкій духовній основі. Щоб ти, пройшовши її, був приготований узятися до всякої праці чи науки, що має заповнити твоє життя. Аж там, за дверима гімназії почнеться те, що має придатися тобі в житті, правдива наука. Тут усе лише гімнастика, вироблення здібностей, а з них найвища, найдорожча здібність – здібність власного думання», – звернення Івана  Франка до гімназистів довоєнних галицьких гімназій.

     Індивідуум, який прагне піднятися на вершину творчості має працювати на межі власних можливостей, має бути готовим приймати ризикові рішення. Творчі звершення – це результат особистої цілеспрямованості в житті, вимогливості, перш за все до себе, наполегливості і рішучості в досягненні поставленої мети.   

                                  

 

                                  ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ГІМНАЗІЇ 

               І.  ЗАМІНА ЗМІСТУ ОСВІТИ З КОМУНІСТИЧНИХ ЗАСАД

                                                  1992 – 1997 роки

     Доля будь-якої нації значною мірою залежить від того, чи має вона свою еліту, своїх провідників і носіїв ДУХУ, НАУКИ, ДУМКИ, ВОЛІ, як це характерно для європейських народів. «Нація без еліти те саме, що тіло без голови», – наголошував Степан Бандера.

    Інтелектуальна еліта формується природньо – коли обдарованих дітей навчає дійсно творчий вчитель, коли створюється сприятливе освітнє середовище і коли робиться все, щоб і праця вчителя, і праця учня була успішною, а сама освіта – фундаментальною.   

    Такий елітарний освітній заклад ми поставили собі за мету створити. Утворення Гімназії відбулося на новій матеріальній базі, з двома профілями навчання: гуманітарного і природничо-математичного. В перший 1992-1993 навчальний рік було сформовано на конкурсній основі шість класів (від 1-го по 3-й по дві паралелі), в яких навчалося 168 учнів. Зараз (2021-2022 н. р.) ми маємо чотирнадцять класів (від 1-го по 7-й  по дві паралелі), в яких навчається 318 учнів.

     При виробленні концепції освіти і викладання навчальних курсів ми працювали і працюємо в чотирьох напрямках:

• вироблення нових концепцій і філософії освіти взагалі і викладання навчальних предметів, зокрема;
• запровадження прогресивних (не обов*язково нових, нове – добре забуте старе) технологій навчання, виховання і розвитку особистості;
• орієнтація не на репродуктивну, а на навчальну пошуково-дослідницьку діяльність, не на міфічного «середнього учня», а на кожну особистість. Це реалізується завдяки диференціації. індивідуалізації та гуманітаризації освітнього процесу, які ведуть до зміни його змісту, форм і методів.
• зміст освіти в Гімназії повинен бути декомунізований і модернізований. З огляду на це зміст навчання повинен передбачати глибоке засвоєння дитиною рідної мови, історії та географії рідного краю, національної культури, поступове залучення її до процесів відродження цієї культури, відродження історичної пам*яті, становлення в людини почуття національної гідності. Особливу увагу приділити відбору інформації з предметів. Відстоюємо точку зору, що дітям сьогодні треба давати лише необхідний мінімум інформації.

     Факт, що інформація сьогодні вирішує все: «Хто володіє інформацією той володіє світом», Я перефразую цю аксіому: «Хто володіє необхідною інформацією, той врятує світ». Тому найціннішою якістю людини в цій ситуації стає її здатність вміти користуватися різними джерелами інформації, хотіти і вміти брати інформацію, аналізувати її, вибирати тільки корисну, зберігати її і використовувати її. Це означає, що прагненням радянської школи: «Аби діти  знали і запам*ятовували якнайбільше», слід пожертвувати задля прагнення: «Аби діти могли якнайбільше».

     Отже, виникла нагальна необхідність, щоб вчителі засвоювали нові педагогічні підходи щодо  змісту освіти і технологій освітнього процесу.   

     Тому, перевагу ми надавали і надаємо тим навчальним технологіям, в яких найціннішим є не об*єм засвоєних знань, а процес набуття нових знань. Оскільки розвиток уміння самостійно мислити, уявляти межі вже відомого і того, що не має поки що наукового пояснення, знати основні закони і фундаментальні основи трьох форм пізнання світу: НАУКИ, РЕЛІГІЇ, МИСТЕЦТВА – це найважливіше.

     Причому, знання, уміння, навики (ЗУН) у нас перестають бути кінцевою метою освітнього процесу, а є засобом виховання цінностей і розвитку механізмів творчості. Тому освітній процес здійснюємо і по формулі академічного росту «ЗНАННЯ, УМІННЯ, НАВИКИ», і по формулі творчого розвитку «ЗАДАТКИ, ЗДІБНОСТІ, МЕХАНІЗМИ ТВОРЧОСТІ», і по формулі духовного, інтелектуального, психосоціального та фізичного поступу «ДУХ, НАУКА, ДУМКА, ВОЛЯ».

     Завдання вчитися ми бачимо в тому, щоб розвивати в гімназистів вміння самостійно здобувати інформацію з різних джерел. аналізувати її, оцінювати, вибирати і зберігати корисну, розвивати внутрішню мотивацію пізнавати нове, отримувати інтелектуальне задоволення в процесі пізнання і переконання у необхідності навчатися впродовж усього життя.

     Мета всіх форм освітнього процесу (уроків, студій, факультативів, гуртків, наукового товариства гімназистів (НТГ), філії Малої Академії Наук (МАН), Клубів за інтересами: Клуб творчих зустрічей, Клуб знавців «Що? Де? Коли?», КВК) – залучати гімназистів до різних видів пізнавальної, пошуково-дослідницької і практичної діяльності, до власного відкриття, формувати і висловлювати власну думку, світобачення мовою філософії, наук, Біблії, мистецтва.                                                                                              

     Тому на першому  етапі становлення (1992 – 1997 роки) ми взялися за найважчу і найважливішу роботу – заміну змісту освіти з комуністичних, матеріалістичних  засад на засади  духовності. Бо ми стоїмо на порозі новітньої духовної ери, яка після цінностей матеріалістичної і чуттєвої культури, що минають, знову повертається до абсолютної і вічної духовної Істини.

      Нині ми справді переживаємо величезний всепланетарний злам, який, найймовірніше, є лише частиною зламу Вселенського, що несе людству переможні духовні цінності. Еволюція Людства має наздогнати Еволюцію Космосу. Інакше, людству загрожує катастрофа. Тому, першочергове завдання, яке ми поставили перед собою на першому етапі становлення Гімназії – приступити до формування особистості космічно-планетарного, творчо-гуманітарного типу.

     На практиці це означало: 

• будувати освітній процес на засадах наукової християнської філософії та нової філософії освіти – синергетики, заснованої на теорії нелінійних процесів – теорії хаосу;
• поряд з рідною мовою, історією та географією рідного краю мають вивчатися народні звичаї, ремесла, вірування, обряди, пісні, традиції, витвори мистецтва, культури і наукові досягнення українців.
• запровадження в освітньому процесі технологій, адекватних Новій духовній ері.

     Християнська наукова філософія стверджує:

• людина – триєдина. Вона складається з Тіла, Душі і Духу;
• Тіло – матеріальне, фізичне. Душа і Дух – нематеріальні метафізичні субстанції;

     Дух –  найблагородніша частина людини, він відіграє вирішальну роль в її становленні, розвитку і у всьому житті. Дух – це трансформований «подих життя», який приходить від Творця. Саме в ньому відбувається спілкування людини з Творцем. Тому першочергове завдання кожного педагога – допомогти кожній дитині відчути в собі його особистий дух, щоб потім навчити її спілкуватися з Творцем. Дух не є щось таким, що на початку відсутній в людині, а потім може появитися внаслідок цілеспрямованого духовного виховання. Дух не появляється завдяки знанням і досвіду соціального життя, він від зародження дитини є окремою, створеною Богом, самодостатньою самоусвідомленою, функціональною, живою структурою, яка виконує конкретні задачі в особистості людини. Святе Письмо виділяє три із них:

• Дух є охоронець Божих законів і правил в людині. Свідомості людини Божі настанови передаються через совість. Совість – духовний орган, який розрізняє добро і зло, і наставляє людину на Богоугодну поведінку, на благородні поступки;
• Забезпечення душі людини знаннями, які необхідні людині з самого початку. найбільш важливими серед них є природні знання про Творця. Ця функція духу здійснюється за допомогою особливого духовного відчуття, яке називається інтуїцією. Інтуїція – пряме, незалежне від зовнішніх впливів відчуття, яке приносить людині знання від самого Творця;
• Реалізація спілкування людини з Творцем, з метою шанобливого респекту перед Ним. Суть в тому, що Бог – духовна Істота, тому ми не можемо спілкуватися з Ним ні в наших думках, ні в почуттях, ні в емоціях і т. б. можливостями нашої душі. Бога можна відчути, спілкуватися з Ним і пізнавати Його тільки тоді, коли Він присутній в нашому дусі. Потрібен прямий Його контакт з нашим духом в нутрі самого духу, а не десь поза ним: в думках, серці, почуттях і т. п.

     Яким чином ми можемо досягнути такого стану, коли Божий Дух може з*єднатися з нашим духом для спілкування? Є два шляхи для цього: перший – коли ми щиро молимося до Нього; другий, коли ми усвідомлено читаємо Святе Письмо. Ми – вчителі, тати і мами повинні це робити, щоб отримувати від Творця духовні настанови  і тоді, і тільки тоді, наші діти без примусу будуть в такий спосіб спілкуватися з Творцем. Іншого способу немає.

     Душа – це наша самість. Це наша єдина у всій безконечній  Світобудові неповторна Особистість. Душа – це Самосвідомість одягнута в духовну плоть, завдяки чому ми себе усвідомлюємо конкретною Особистістю. Душа створена Богом із особливих нематеріальних, метафізичних систем і елементів, до яких належать: розум, воля, почуття, думки, ідеали, надія, віра,  любов, мудрість –  здатність розрізняти добро і зло, творити ПРАВДУ, ДОБРО і КРАСУ, мова, творчість і інші прояви душі. Особистість (душа) володіє трьома фундаментальними системами, а саме: Волею, Розумом і Емоціями.

     Воля – це внутрішній поклик душі і організатор тих сил і дій, які необхідно сконцентрувати на досягнення того, що бажає душа в даний момент часу і в даному місці, Бог наділив людину свобідною волею. Тим Він поклав на неї всю відповідальність за прийняття рішень, за поступки і дії. Цим самим Він поставив людину на один рівень з собою, а це означає, що людина має бути співтворцем нашого Творця. Так як Бог – Творець і Вічне Джерело ПРАВДИ, ДОБРА і КРАСИ, тому основна місія людини – зробити свій вагомий внесок у світову біографію ПРАВДИ, ДОБРА і КРАСИ.

     Розум – знаряддя нашої думки. він визначає те, наскільки людина розумна, мудра, розсудлива, толкова. Сила розуму не залежить від освіти. Вона – вроджена якість, дар Божий. Чим розумніша людина, тим більшу відповідальність покладає на неї Творець. Людям талановитим і геніальним Він доручив найважливіші, найскладніші завдання. Але, тим не менше, всі без виключення люди отримують від Творця задатки ведучого таланту, їх треба виявити. розвинути в здібності і механізми творчості. Це і є основне завдання батьків, вчителів і освіти в цілому.

     Емоції – це механізм, який виражає те, що нам подобається і не подобається. В освітньому процесі роль емоцій важко переоцінити. Вони важливіші від будь-яких знань. Тому емоційному розвитку дітей необхідно приділяти дуже велику увагу, бо емоційний інтелект (EQ) важливіший за логічний інтелект (IQ). Емоції зв*язують життя людини з тим, що відбувається в її душі. Емоції, зв*язуючись з інтуїцією, створюють найкращі умови для роботи інтелекту. Емоції – це кермо волі. Формування емоційного інтелекту найкраще здійснюється на засадах педагогіки «Відкритого Серця» (В. Сухомлинський).

    

     Отже, якщо ми хочемо знати де причаїлася причина комуністичних тріумфів на землі, погляньмо на життя багатьох християн. Ці християни тільки признають себе християнами, але не втілюють християнських правд в собі, не найшли самих себе, не стали самі собою, попали у внутрішню кризу, в трагізм з самими собою. Вони знехтували справжніми мудрощами життя, не спрямували динаміку власних душ туди куди треба.  Мудрість – це гармонійне поєднання емоцій, розуму, віри, знань, досвіду.

     Динаміка в здоровій молодій душі спрямована туди, куди треба.

     Отже, наукова християнська філософія нічого не виключає з освітнього процесу, крім «наукової» єресі, якою у великій мірі являється так звана атеїстична, секулярна педагогіка і шкідлива для людини бездуховна, войовнича комуністична філософія, представлена матеріалізмом. Вона формулює чотири основні цілі освітнього процесу:

     перша – відкриття дитині її Небесного Творця, Його Триєдину суть і Його Волю відносно людини взагалі, і даної особистості зокрема;

     друга – во*єднання душі і духу дитини з Ісусом Христом як з особистим Спасителем, Визволителем від земних гріхів і Провідником в Царство Боже – Царство ПРАВДИ, ДОБРА і КРАСИ.

     третя – відкриття дитині її природного таланту, забезпечення його ефективної реалізації в процесі життя, динамічного розвитку, вдосконалення і на цій онові виконання життєвої місії як задля власної, так і суспільної користі.

     четверта – формування свідомості, волі, почуттів і характеру дитини, адекватних її життєвій місії, які забезпечують досягнення Царства Божого як на Землі, так і на Небі.

     Є три основні напрями філософії освіти у розв*язанні найважливішої педагогічної проблеми – поєднання індивідуального «ХОЧУ» суспільного «ТРЕБА».

     Холістський або гармонійно-цілісний, який до певної міри абсолітизує інформаційну функцію (суспільне «ТРЕБА»), що призводить до недооцінки ролі індивідуальних, особистих інтересів учнів (індивідуальне «ХОЧУ»). Від цього педагогічна діяльність стала значною мірою авторитарною і дорослоцентристською. Міжнародна комісія при ЮНЕСКО авторитарну педагогіку називає «освітянським шовінізмом», що своїм ідеалом має нірвану суспільства, яке постійно повчається, дресирується, управляється педагогами. 

     Другий напрямок – педоцентричний або релятивістсько-плюралістичний. В ньому надається перевага формуванню творчої особистості, розвитку її унікальних здібностей. Абсолютизація принципів плюралізму і релятивізму (індивідуального «ХОЧУ») є неменшою методологічною помилкою, ніж абсолютизація принципів холістської філософії. Так Семен Франк вважає, що і «безмежна свобода веде до хаосу, є джерелом зла».

     Третій напрямок – це сучасна філософія освіти заснована на ідеї поєднання досягнень холістського і індивідуально-плюралістичного напрямків освіти. Серед вчень, в яких розробляється найбільш послідовна діалектична методологія поєднання двох функцій освіти «ТРЕБА» і «ХОЧУ», двох протилежних сторін буття – логосу і хаосу, цілого і його елементів, загального і одинично-унікального тощо,  є філософія нестабільності,

     Становлення філософії нестабільності, здійснювалось на основі нової науки – теорії нелінійних процесів, хаосу – синергетики. Синергетична модель освіти у свій зміст включає наступні важливі компоненти:

• відкритість освіти і творчий характер учіння. Цілісне і відкрите сприйняття і усвідомлення Смислу Всесвіту. Усвідомлене сприйняття моральних принципів спілкування з людьми і природою, глибоке сприйняття і усвідомлення коеволюції (спільної еволюції) людини, суспільства, природи, Космосу;
• інтеграція різних способів освоєння і осмислення людиною світу: міфології, релігій, мистецтв, філософії, наук. Необхідно, щоб освіта будувалась на базі дослідження проблем реального світу, на з*ясуванні суті причин виникнення тої чи іншої проблеми сучасності і пошуку альтернативних методів їх розв*язання. Нова модель освіти передбачає вивчення комплексних навчальних дисциплін, таких як «Розвиток природи і суспільства», «Основи правових і економічних знань»;
• розвиток і включення в освітній процес синергетичних уявлень про відкритість Всесвіту, цілісність, взаємозв*язок і взаємозалежність людини, природи суспільства, толерантності і не лінійності, хаосу і випадковості розвитку як конструктивного начала. Безпорядок, нестійкість, хаос не являються з точки зору синергетики , чимось руйнівним, деструктивним відхиленням від магістрального напрямку еволюції, а виступають необхідним її етапом, конструктивним началом, що веде до організації нових, більш складних структур освітнього процесу;
• вільне користування різними інформаційними системами, джерелами, які сьогодні відіграють не меншу роль в освітньому процесі ніж безпосереднє спілкування з викладачем. Синергетична теорія доказала, що розвиток можливий тільки у відкритих системах, які постійно обмінюються з іншими відкритими системами інформацією, енергією, речовиною. Дефіцит і неповнота інформації ведуть до загибелі системи;
• особистісна спрямованість освітнього процесу, тобто за вихідне начало береться не соціум як цілісна система, а дитина з її неповторністю, як постійне джерело стихійності, не впорядкованості і одночасно – джерело розвитку. У відкритому світі індивідуальність виступає основою суспільних звичаїв людей. Вільний розвиток особистості являється найвищою цінністю і умовою розвитку суспільства;
• синергетична модель освіти передбачає зміну ролі вчителя, перехід до сумісних дій в нових ситуаціях у відкритому, такому що постійно змінюється, розвивається необоротному світі. Основою реалізації освіти, відкритої майбутньому, служить новий тип соціальних відносин, який передбачає взаємодопомогу, співпрацю, співтворчість усіх учасників освітнього процесу. Цілісність і багатовимірність освітнього процесу зумовлює постійний творчий пошук адекватних технологій учіння.

     Що таке учіння? Чим воно відрізняється від традиційного навчання? Відповідь на ці питання ми знаходимо  в праці К. Роджерса «Свобода вчитися»: «Під учінням я розумію не той безжиттєвий, стерильний, маловартісний і той, що швидко забувається, академічний непотріб, яким забивається голова безпомічної дитини, прикутої до парти путами конформізму! Під учінням я розумію ненаситну цікавість, яка рухає розум дитини, що прагне засвоїти все, що вона може побачити, почути або прочитати по темі, яка має для дитини особистий сенс. Я маю на увазі учня, який говорить: «Я досліджую щось зовнішнє і роблю його справжньою частиною себе». Я говорю про будь-яке учіння, в якому досвід учня набувається наступним чином: «Ні-ні, це не те, що я хочу»  >  «Чекай! Це ближче до того, що мені цікаво, потрібно»  >  «А ось воно! Тепер я схоплюю і розумію те, що мені потрібно і що я хочу знати!».

     Таким чином, учіння – це такий процес, який сенс набуття знань, умінь і навиків інтегрує в цілісний життєвий досвід дитини тут і зараз. Це процес, коли він тісно пов*заний з розвитком природних ключових задатків ведучого індивідуального таланту дитини у здібності і механізми творчості. Це процес, коли розум дитини її воля і почуття об*єднуються в одному устремлінні, щоб найкращим чином виконати ту чи іншу інтелектуальну роботу.

     Ось чому організувати важливе і значиме для дитини учіння, і саме тому бажане для неї і найбільш ефективне, не можливо тільки по формулі академічного росту «Знання. Уміння, Навики». Вони можуть функціонувати не як кінцева мета освітнього процесу, а тільки лише проміжною, суть якої в отриманні інструмента для більш ефективного використання і розвитку природних ключових задатків ведучого таланту по формулі творчого розвитку «Задатки, Здібності, Механізми Творчості і, що дуже важливо, інструмента для духовного, інтелектуального. психосоціального та фізичного розвитку особистості по формулі Франкового поступу «Дух, Наука, Думка, Воля».

     Саме таке учіння об*єднує когнітивну і афективну сфери особистості в єдине осмислене цілепокладання. Внаслідок такої мобілізації всієї особистості (Духу, Душі і Тіла) дитини досягається максимально можливий для неї результат – такий стан Духу, Душі і Тіла дитини, коли вона відкрита для Божественного одкровення, тобто отримання через інтуїцію знань і умінь, відкриття і осяяння.

             ІІ.  МОДУЛЬНО – РОЗВИВАЛЬНИЙ  ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС

                                            1998 – 2002 роки 

     Традиційна школа здебільшого не ставить перед собою надзавдання – розкривати природний потенціал школярів щодо власного психосоціального зростання, а обмежує їхню соціальну зрілість вербально-теоретичним навчанням. Пізнавально-інформаційна орієнтація взаємин учитель і учень однобоко розкриває інтелектуальну сферу особистості, виховує її внутрішньо неспроможною реалізувати власні можливості духовного, культурного і фізичного вдосконалення. Тому актуальною проблемою стабільного поступу національної школи була і є її трансформація від школи знання до школи культури і від дидактичної схеми засвоєння знань до психосоціальної моделі розвитку продуктивних форм активності особистості – механізмів творчості. Необхідно також педагогічно організувати технологічний цикл модульно-розвивального освітнього процесу.     

     Тому, зовсім логічний етап подальшого вдосконалення освітнього процесу в Гімназії – це запровадження завершених модульних технологій розвивального учіння. Серед відомих вітчизняних вчених, педагогів і психологів, міжнародних експертів освітніх систем – модульна освітня технологія оцінюється як найбільш демократична, дитиноцентрична, розвивальна і продуктивна. Бо модульні технології інтегрують у модернізованому вигляді виправдані методичні підходи щодо навчання, виховання і розвитку особистості, а саме:

• розвиваючого учіння з випереджаючим вивченням теорії;
• вивчення матеріалу збільшеними блоками;
• організації самостійної пошуково-дослідницької і інших видів індивідуальної освітньої діяльності учнів;
• програмового навчання;
• індивідуально-диференційованої освіти.

     Головна мета модульного навчання – це суттєва активізація учіння, тобто перенесення центру ваги на самостійну освітню діяльність самого учня – від свідомої мотивації глибокого засвоєння необхідних базових знань, умінь і навиків до розвиту задатків, здібностей і механізмів творчості, до формування нових, необхідних для життєтворчості духовних, морально-етичних норм і цінностей, перехід (поступ) на вищий рівень духовного, інтелектуального, фізичного і психосоціального розвитку особистості. Модульно-розвивальне навчання сприяє ефективному розвитку всіх складових емоційного (EQ) і логічного  (IQ) інтелекту: внутріособистісної (позитивна психічна діяльність на рівні позитивних емоцій і почуттів, переживань, самоаналізу, інтуїції), міжособистісної (комунікативної), соціальної,  художньо-естетичної, музично-ритмічної, моторно-рухливої, вербально-лінгвістичної, логіко-математичної, візуально-просторової.

     Учитель при цьому все більше виконує роль режисера, консультанта і авторитетного експерта, організатора освітньої діяльності, а не постійного транслятора інформації. Центр уваги вчителя при цьому – навчально-пізнавальна, пошуково-дослідницька діяльність самого учня. Учні самі формулюють проблему формування себе як особистості.

     На основі вивчення та узагальнення різних підходів до планування та впровадження завершених (модульних) розвивальних технологій освітнього процесу ми переконалися, що спільними для них є:

• структурування навчального матеріалу;
• виділення у цілісному навчальному модулі (темі) такі основні послідовні етапи розвивальної взаємодії вчителя та учнів:

1. Спонукально-мотиваційний етап;
2. Етап первинного освоєння теоретичного матеріалу;
3. Етап самостійної проблемно-пошукової роботи з осмислення і поглиблення теоретичних знань;
4. Етап формування і розвитку репродуктивних і пошукових умінь, навиків, способів діяльності;
5. Етап самостійних робіт завершеного характеру для формування пошукових креативних, рефлексивних здібностей і механізмів творчості;
6. Етап систематизації базових знань, навиків, вмінь, світоглядних ідей, духовних цінностей, морально-етичних норм поведінки;
7. Етап самостійної творчої роботи (за вибором учня темпу і складності роботи);
8. Контрольно-рефлексивний, узагальнюючий етап, теософські і філософські висновки.

     Із всіх відомих на цей час версій завершених (модульних) технологій розвивального навчання ми вибрали версію А. В. Фурмана. За його версією функціонування освітнього модуля має трифазний характер:

• добування, осмислення і застосування теоретичних знань;
• відкриття, осмислення і використання соціальних норм;
• осягнення та обстоювання духовних та культурних цінностей.

     А технологічний цикл модульно-розвивального освітнього процесу складається з 8-ми основних етапів:

1. Чуттєво-емоційний (вольовий) етап покликаний наладити або відновити теплі емоційно-психологічні взаємостосунки учителя і учнів класу. Його психолого-педагогічний зміст має бути насичений позитивними емоціями, переживаннями та ефективними, адекватними реакціями на незвичайні для учня події, ситуації, факти, які супроводжуються музичним оформленням, комічними сценками та/або ігровими ситуаціями. Одним із важливих завдань вчителя – це стати цікавою особистістю для кожного учня, спричинити спонтанний потік позитивних емоцій та зосередити його увагу на найцікавіших фактах відповідної науки та сфери соціально-культурної практики, яку дана наука обслуговує;
2. Установчо-мотиваційний етап – це своєрідний стартовий майданчик у розвитку пошукової активності учнів. Він об*єктовує перед учнями позитивну установку на освітню діяльність, формує внутрішню і зовнішню мотивацію, визначає межі змістового модуля як гармонію знань, норм, цінностей. При цьому важливою передумовою утворення такої установки і мотивації є емоційна насиченість пізнавальної діяльності учнів та їхній ефективний настрій на пошук актуальних проблем. Саме цим і зумовлене створення на даному етапі низки проблемних ситуацій, які активізують і розвивають механізми творчості: пам*ять, логічне мислення, інтуїцію, уяву.

     На цьому етапі вчитель проводить актуалізацію опорних знань, спираючись на ментальний досвід учня; вводить учнів у спроектоване понятійно-термінологічне поле виучуваної теми; пред*являє структурно-часову модель навчальної діяльності, а також специфіку форм і методів роботи, з використанням наочності, демонстрацій, аналітичних схем і таблиць, критичних ситуацій і вчинків, пам*яток, алгоритмів і проспектів самостійної роботи.

     На цьому етапі також важливо емоційно забезпечити і мотиваційно спрямувати учнів на своєчасне усунення прогалин у знаннях. Найпродуктивніші види освітньої діяльності на цьому етапі: робота з навчальною літературою, роздатковим матеріалом, фронтальний експеримент.

     Завдяки випереджувальному домашньому завданню стає реальною диференціація та індивідуалізація освітнього процесу;

3. Змістово-пошуковий етап – це передусім розвиток пошукової пізнавальної активності учнів самостійно виявляти універсальні змістові залежності, причинно-наслідкові зв*язки і набуття соціально-культурного досвіду. Це означає, що наукові знання подаються не у готовому вигляді, а здобуваються шляхом пошуково-дослідницької діяльності, основним змістом якої є висунення і доведення гіпотез щодо способів розв*язання навчальних проблем. Модульний змістово-пошуковий спосіб організації учіння забезпечує цілісне сприйняття учнями нової порції знання через призму їхнього досвіду, угледіти теоретичну систему, а не окремі наукові факти. Відтак зменшується навантаження на пам*ять, зате повніше активізуються і розвиваються вищі психічні функції (механізми творчості): мислення, уява, інтуїція, власна думка, воля, позитивні емоції, свідомість.

     Психо-дидактична структура змістово-пошукового етапу містить:

• необхідний мінімум теоретичного матеріалу;
• формування і створення проблемних ситуацій;
• проблемно-діалогічні форми пошукової взаємодії вчителя і учня.

Лише в процесі спільного, рівноправного, суперечно-діалогічного, творчого пошуку формуються і усвідомлюються глибокі і міцні теоретичні знання.

4. Оцінно-смисловий етап спрямований на первинне осмислення теоретичного змісту, самооцінювання і оцінювання рівнів смислового розуміння універсальних теоретичних залежностей, причинно-наслідкових зв*язків. На цьому етапі також використовується проблемний діалог і колективний пошук, усне і письмове опитування, тести, кросворди, твори, диктанти, вправи, ігрові ситуації тощо.

     Загалом до психолого-педагогічного змісту оцінно-смислового етапу відносять перевірку осмислення навчальної інформації, самооцінку набутих знань, корекцію адекватного оперування науковою інформацією і термінологією, проміжну рефлексію учителем правильності форм і методів організації результативного учіння.

     Цим етапом завершується  пізнавально-емоційна фаза і наступає критично-регуляційна фаза розвивальної взаємодії.

5. Метою адаптивно-перетворюючого етапу є нормотворення, що передбачає формування умінь навиків та еталонів суспільно бажаної діяльності, застосування їх у стандартних і нестандартних ситуаціях. Його основний зміст становлять пропедевтичні, коментовані, пробні, пояснювальні, тренувальні вправи, соціальні норми – плани, програми, проекти, методики, технології, інструкції. Учні зайняті в різних видах самостійної освітньої діяльності (пізнавально-пошукова, предметно-перетворююча, художньо-образотворча, дозвільно-ігрова, пошуково-дослідницька, суспільно-корисна, громадсько-патріотична, ціннісно-естетична, духовно-катарсична).

     На цьому етапі учні починають працювати над завданнями творчого характеру, використовуючи при цьому роботу учнів в парах та групах. Отже, психолого-педагогічний зміст (А-П) етапу має чітко визначену соціально-нормативну орієнтацію, завдяки чому здобуті теоретичні знання структуруються та організовуються як соціально-нормативний досвід нації і людства.

6. Системно-узагальнюючий етап передбачає формування в уяві учнів, в їх поглядах на світ цілісних психологічних образів, збагачення ментального досвіду науковими знаннями, соціальними нормами і духовними цінностями. На цьому етапі відбувається глибоке осмислення учнями завершального блоку освітнього змісту, його цілісного смислового закріплення сформованих умінь порівнювати і співставляти світоглядні підходи, встановлювати причинно-наслідкові зв*язки.

     На цьому етапі відбувається перехід від критично-регуляційної фази до ціннісно-естетичної, коли треба не просто продемонструвати свої знання чи норми, а спроектувати на ту чи іншу ситуацію, життєвий шлях науковця чи митця, на власний ментальний досвід, світогляд, переживання. Тому учень усвідомлено досягає високих рівнів узагальнення, класифікації і систематизації природних чи суспільних явищ.

7. Контрольно-рефлексивний етап покликаний розвивати творчу рефлексію учнів збагачувати їхню ціннісно-естетичну сферу ідеями та ідеалами, ставленнями та оцінками, віруваннями і переконаннями, установками та устремліннями, ціннісними орієнтаціями і моральними нормами та здійснювати підсумковий контроль якості оволодіння знаннями, нормами, цінностями. На цьому етапі педагог визначає академічну і розвивальну результативність, і що найважливіше – психосоціальне, інтелектуальне, духовне і фізичне зростання учнів.

     На контрольно-рефлексивному етапі застосовують такі форми роботи, як демонстрація і презентація учнями своїх власних здобутків, завдання узагальнюючого, проблемного характеру, вікторини, контрольні роботи,  тематичні заліки, олімпіади, турніри тощо.

8. Духовно-естетичний – є завершальним етапом навчального модуля, а від того і духовного, інтелектуального, фізичного та психосоціального зростання людини від індивіда до монадної (пасіонарної) Особистості. Його основний психолого-педагогічний зміст організовується навколо активної, творчої особистості, її гуманного, гармонійного ставлення до інших людей і довкілля, добросердечності, милосердя, прозріння, самоаналізу і внутрішнього збагачення, і що найважливіше – навколо шляхетного респекту перед нашим Творцем. Тому на цьому етапі підводять теософські і філософські висновки з вивченої, глибоко дослідженої і усвідомленої теми.

     Тоді є надія, що пропонований загальнолюдський і національний досвід (надбання) кристалізуючись у формі теорій, законів, ідей, принципів, аксіом, теорем, категорій, кодексів, традицій, переконань тощо, буде розгортатися перед учнями як його власна драма пошуку ІСТИНИ, ІДЕАЛУ і ГАРМОНІЇ.

     Таким чином різні за завданнями, змістом, формами етапи освітнього модуля повинні сприяти психосоціальному і фізичному зростанню особистості, вмінню і готовності зробити вагомий внесок у світову біографію ПРАВДИ, ДОБРА і КРАСИ, активізуючи її духовний, інтелектуальний, емоційний потенціал – Дух, Науку, Думку, Волю (Душу), самостійність, самодостатність творчої і пошукової освітньої діяльності.

     З цього приводу В. Франкл писав: «Основне завдання освіти полягає не у вдосконаленні процесу передачі традицій і знань, а у вдосконаленні здатності знаходити унікальні смисли і розвивати спроможність кожного приймати незалежні і відповідальні автентичні рішення». А З. Фрейд підкреслював: «Життя в цьому світі служить вищій меті, котру і не легко розглядіти, все ж імовірно, що вона зводиться до вдосконалення людини, а нею світу». 

 

                                 ІІІ.  У ЦЕНТРІ УВАГИ ОСОБИСТІСТЬ

                                                   2003 – 2007 РОКИ

     Криза в освіті зумовлена тим, що освіта як процес формування монадної (пасіонарної) особистості звівся до простого механічного засвоєння знань, умінь і навиків. Процес самопізнання, як самостійна, відповідальна і творча робота над формуванням свого «Я» звівся до простого засвоєння інформації.

     Щоб позитивно розв*язати глобальну кризу – кризу всієї цивілізації, світу потрібна НОВА ОСВІТА, яка зробить нас: більше СВІДОМИМИ, а не більше ЕРУДОВАНИМИ; більше ЛЮБЛЯЧИМИ, а не більше ЛОГІЧНИМИ; більше ІРРАЦІОНАЛЬНИМИ, а не більше РАЦІОНАЛЬНИМИ.

     Отже, нова система освіти повинна забезпечити:

• заміну пріоритетів особистості з матеріальних на духовні;
• самопізнання людиною свого Духу, Душі і Тіла, дотримання природних енергетичних принципів пізнання через почуття, інтуїцію, осяяння;
• адаптацію особистості, яка входить у фізичний світ з метафізичного, відповідно енергетичній фізіології людини як виду – Розуму;
• розвиток всіх механізмів творчості і, в першу чергу інтуїції і совісті як індивідуальних енергетичних інструментів кожної людини, які сприяють будувати життя кожній особистості в гармонії з собою, людьми, Творцем і Його творінням (довкіллям);
• захист від інформаційної залежності, тобто від передозування інформацією і, перш за все, захист від шкідливої інформації;
• об*єднання людей в єдину планетарну спільноту – землян, тобто, формування особистості космічно-планетарного і творчо-гуманітарного типу, яка мислить глобально і поступає локально за законами ПРАВДИ, ДОБРА і КРАСИ;
• поширення Інтернету як глобального освітнього середовища;
• свободу вибору учнем індивідуальної освітньої траєкторії;
• гармонійне поєднання розвитку емоційного інтелекту (EQ) та логічного інтелекту (IQ);
• утвердження погляду на Школу, як відкриту систему, здатну до ефективної взаємодії з іншими соціальними системами, які працюють на освіту.

     З цією метою на даному етапі становлення Гімназії ми успішно будували і будуємо освітній процес на засадах прогресивних, ефективних педагогічних систем: Педагогіки життєтворчості, Педагогіки відкритого Серця, Педагогіки успіху, Педагогіки партнерства, Педагогіки радості. В центрі уваги цих педагогічних систем – Креативна Особистість. Більше того, сьогодні в центрі всієї освітньої політики маємо не просто ставити Особистість, а її індивідуальну своєрідність, оригінальність, її унікальність і неповторність. Кожна особистість має усвідомити, що такої як вона не було на землі і не буде.

1. IV. ФІЛОСОФСЬКИЙ ТА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ

                  СУПРОВІД  РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ

                                            2008 – 2014 РОКИ

     Цей етап становлення Гімназії – етап подальшого вдосконалення освітнього процесу – проектування особистісно-розвивального змісту освітнього процесу за допомогою інформаційно-комунікативних технологій.

     З 2008 року педагогічний колектив Гімназії під науковим патронатом Інституту обдарованої дитини НАПН України впроваджує в освітній процес цілісну освітню систему « Проектування розвитку та психолого-педагогічного і філософського супроводу розвитку обдарованої особистості». Автор цієї системи В.О. Киричук – завідуючий відділу проектування розвитку обдарованості Інституту обдарованої дитини НАПН України.

     Основною метою цієї інноваційної освітньої системи, що створена на основі глибокого наукового способу комплексної психолого-педагогічної діагностики учасників освітнього процесу, вчасно прогнозувати та ефективно, цілеспрямовано розвивати духовні, інтелектуальні, психосоціальні та фізичні якості учнів і створювати для цього сприятливе художньо-естетичне, матеріально-технічне і, що найважливіше, науково організоване, високо- духовне, високоінтелектуальне середовище.

     До основних завдань даної освітньої системи можна  віднести:

• створення соціально-психологічного простору для розвитку особистості в цілісності та структурності;
• енергетичний, інформаційний та діловий обмін між всіма учасниками освітнього процесу, мета якого – зняття суперечностей, упорядкування зв*язків, намірів, відносин, цілепокладання та організація діяльності;
• мотивація позитивної поведінки та спонукання до організаційних досягнень тощо;
• забезпечення соціального передбачення, дослідження і розв*язання актуальних проблем кожної особистості, тобто забезпечення оптимальних умов для ефективного та цілеспрямованого розвитку кожного учня;
• організація енергоінформаційного простору: природного, предметно- технічного, соціокультурного, художньо-естетичного, науково організованого, високодуховного, високоінтелектуального;
• регулювання і самокорекція спілкування;
• корекція індивідуальних внутрішніх та зовнішніх проблем.

     Сучасні психолого-педагогічні технології повинні бути створені на засадах технологій проектування освітніх компонентів з використанням інформаційно-комунікативних комп*ютерних програм. Такими програмами є діагностично-проектувальні комп*ютерні комплекси «Універсал-3» та «Універсал-4 он-лайн», що створені на базі Інституту обдарованої дитини НАПН України. Цей комплекс є інформаційним засобом, що забезпечує процес реалізації технологій  психолого-педагогічного проектування і супроводу розвитку обдарованості особистості у системі партнерської взаємодії його учасників: педагогів, учнів та їх батьків (взаємодія визначена як співпраця усіх суб*єктів освітньго процесу, методичної та соціально-гуманітарної діяльності, яка має на меті організацію життєдіяльності на чотирьох рівнях: учень-педагог, педагог-педагог, педагог-адміністрація, педагог-батьки).

     Діагностично-проектувальний комплекс «Універсал-4 он-лайн» функціонує на основі восьми науково містких, взаємозалежних і взаємодоповнюючих, психолого-педагогічних технологічних модулів, а саме:

• комплексна діагностика учасників освітнього процесу (моніторинг особистісного розвитку учнів та педагогів);
• системно-корекційний аналіз і прогнозування розвитку особистості учня;
• конструювання завдань гімназії та задач особистісного розвитку учня (індивідуальних, групових, колективних та масових);
• програмування освітнього змісту (банки навчальних, виховних та розвивальних програм, демонстраційних проектів, сценаріїв уроків з предметно орієнтованим змістом);
• моделювання сюжетної лінії освітніх проектів (з проблемно-цільовим змістом);
• планування освітніх проектів (з особистісно-орієнтованим змістом);
• творення освітніх сценаріїв уроків, годин спілкування тощо (з особистісно-розвивальним змістом);
• реалізація та моніторинг особистісно-розвивального змісту на всіх рівнях: особистісному, груповому, колективному та масовому.

     Створено модель рівнів регуляції і саморегуляції обдарованої особистості, яку представлено у вигляді трьох векторів у тривимірному просторі, утворених:

• на основі чотирьох сфер особистісного розвитку (духовного, інтелектуального, психосоціального та фізичного);
• дев*ятьма групами конструктивних видів діяльності (дозвільно-ігрова, фізично-оздоровча, художньо-образотворча, предметно-перетворююча, навчально-пізнавальна, соціально-комунікативна, громадсько-корисна, національно-громадянська, духовно-катарсична);
• чотирма рівнями життєвої активності особистості (потенційний, імпульсивно-ситуативний, довільно-вольовий,      духовно-креативний).

      Комплекс є багатопрофільною цілісною системою, що в залежності від необхідної функціональності, забезпечує обслуговування усіх категорій користувачів, всіх учасників освітнього процесу.    

 

 

1. V. ГІМНАЗІЯ – ШКОЛА ВИПЕРЕДЖУЮЧОЇ ОСВІТИ

                (ШКОЛА МАЙБУТНЬОГО) ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

                                             2015 – 2020 РОКИ

     Цей етап – новий крок у створенні моделі інноваційного освітнього закладу. Проект «Школа випереджуючої освіти для сталого розвитку» спрямований на виконання науково-методичних завдань, активізацію науково-дослідної роботи і трансформацію Гімназії як закладу випереджувальної освіти – Школи майбутнього.

     Мета проекту – розробити новий статус Гімназії – Школи випереджувальної освіти для сталого розвитку.

     Основні завдання цього проекту:

• залучити до процесу інформатизації всіх учасників освітнього процесу;
• створити умови для продовження впровадження інноваційних технологій «відкритої освіти», яка відповідає стратегії сталого розвитку та європейській орієнтації освіти в Україні в цілому і є основою розробки моделі «Школи майбутнього» та для переходу від принципу «освіта на все життя» до принципу «освіта протягом життя»;
• підвищити рівень медіаосвіти, готувати юне покоління до повноцінного життя у «Відкритій інформатизованій державі», у «Відкритому глобалізованому, інформатизованому світі» відповідно до ціннісних орієнтирів теорії синергетики;
• сприяти подальшій модернізації Гімназії на основі інформатизації освітнього процесу та відповідно до ціннісних орієнтирів теорії сталого розвитку;
• застосовувати новітні особистісно-орієнтовані інформаційні технології.

      Місія як генеральна мета «Школи майбутнього» пов*язана з категорією бачення розвитку і філософією функціонування в майбутньому багатопрофільного «Академічного Ліцею», в якому:

• учень розвиває свої особисті і професійні якості;
• керівник забезпечує успіх діяльності учня й учителя;
• колектив працює в режимі творчого пошуку;
• панують відносини партнерської співпраці, атмосфера поваги, довіри, успіху всіх учасників освітнього процесу;
• учень вчиться самостійно, а вчитель, окрім інформативної, виконує управління рефлексією, мотивацією, організацією, координацією, консультуванням, контролем і корекцією освітньої діяльності учня.

     Гімназія як «Школа майбутнього» має бути школю:

• сприяння і примноження здоров*я: духовного, інтелектуального, психо-соціального та фізичного;
• проектування цілісної здоров*язберігаючої, організаційно-освітньої та інформаційної системи освітнього закладу,

     Запорукою ефективного розвитку «Школи майбутнього» є системний, компетентнісний і синергетичний підходи до її діяльності, що передбачає необхідність проникнення в закономірності управління, навчання, виховання та розвиток суб*єктів освітнього процесу, інноваційних технологій, забезпечення узгодженості їхніх структурних компонентів, інтеграції зусиль усіх суб*єктів освітнього процесу для вирішення поставлених місії, мети і завдань  «Школи майбутнього», тобто. багатопрофільного «Академічного Ліцею».

     Проблеми профільної школи є точкою перетину інтересів інформаційного суспільства і дослідження цілої низки наук: філософії, соціології, психології, педагогіки, педагогічній інновації, теорії управління закладами освіти, а також у сучасному інноваційному просторі: семіотиці, кібернетиці, інформатиці.

     У процесі створення внутрішнього майбутнього простору багатопрофільного ліцею формується колективний педагогічний суб*єкт, У ньому представлена ціннісно-смислова спільність усіх учасників освітнього процесу – педагогів, учнів, їх батьків. Створення колективного педагогічного суб*єкта – нова професійна компетенція майбутньої профільної школи – багатопрофільного ліцею, яка потребує реалізації іншої Концепції розвитку Гімназії.

     Невіддільність профільної школи від потреби суспільства й існування між ними зв*язків на практиці досліджувалися в різних концептуальних межах. Ми розглядаємо їх через форми і методи організації освітньої діяльності профільної школи, притаманні компетентнісному підходу шляхом створення профільно-компетентнісного ліцею. Профільного, тому що в ньому передбачається організація загальноосвітніх процесів за схемою профільної диференціації. Компетентнісного, оскільки він реалізує новий тип загальної середньої освіти колективного педагогічного суб*єкта та його керівника, адекватного інформаційному суспільству.

      Передумови для побудови профільно-компетентнісного ліцею складаються із системних змін, що плануються державною програмою модернізації освіти, мета якої полягає в оновленні всіх підсистем у системі освіти, зокрема, профільної школи та її професійних характеристик і здібностей її керівника, в яких відображені метапредметні й особистісні компетенції, що адресуються особистості сучасного суспільства в постіндустріальному (інформаційному) періоді його розвитку.

      Такі майбутні заклади освіти повинні мати високий рівень матеріально-технічного забезпечення, застосовувати інформаційні технології, упроваджувати інноваційні педагогічні технології, бути тими взірцями, до яких мають підтягуватися всі інші заклади освіти. Та перш за все школа майбутнього як нова соціально-педагогічна система має характеризуватися відкритістю, динамічністю, цілеспрямованістю та функціональністю.

      Відповідно до такого розуміння соціально-педагогічної системи в її основу мають бути покладені чинники, що складають засади навчання, виховання та реалізуються через досягнення розвитку учнів (духовного, інтелектуального, соціокультурного, полілінгвістичного, профільного та ін.). Вона складає цілісну соціально-педагогічну систему, яка підпорядкована стратегічній меті її діяльності – формуванню випускника Гімназіїї.

      Одним зі способів зображення (бачення)  багатопрофільного освітнього середовища, який ми використали, є моделювання як специфічний спосіб пізнання, за якого одна соціально-педагогічна система (об*єкт дослідження) відтворюється в іншій (моделі). Наша модель має такі компоненти:

• цільовий;
• концептуальний;
• управлінський;
• полілінгвістичний;
• полікультурний;
• змістовий;
• технологічний;
• результативний.

      Модель репрезентує зміст діяльності суб*єктів управління, полікультурного освітнього процесу, сформованого полілінгвістичного і полікультурного середовища, яке складається із таких складових:

• інтелектуальної;
• соціокультурної;
• духовної;
• профільної;
• суспільної;
• міжнародної;
• матеріально-технічної.

      Таким чином, основними тенденціями становлення «Школи майбутнього» для сталого розвитку в нашій Гімназії є організація діалогу культур і розвиток міжнародного співробітництва, модернізація полікультурного освітнього процесу, упровадження інформаційно-комунікаційних технологій і проектних технологій в освітній процес, формування компетентного випускника.

     Кожен по-своєму бачить «Школу майбутнього» для сталого розвитку, але всіх їх об*єднує одне – сталий інноваційний розвиток, стратегічне управління.

     

 

1. VI. ДІАГНОСТИКА, ПРОЕКТУВАННЯ ТА МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ ОСВІТИ В ГІМНАЗІЇ ЯК РЕСУРС ЇЇ РОЗВИТКУ. СТВОРЕННЯ      ВНУТРІШНЬОЇ СИСТТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ 

                                               2021 – 2026  РОКИ

      Пріоритетним напрямом освітньої політики в Гімназії на даному етапі є забезпечення сучасної якісної освіти, оновлення її змісту та форм організації освітнього процесу відповідно до запитів особистості, потреб української і світової спільноти та Української держави.

      Мета цього етапу – створити внутрішню систему забезпечення високої якості освіти в Гімназії, створити міцні підвалини для багатопрофільного Академічного Ліцею.

      Завдання та цілі:

• визначити головні підходи, які є складовими теоретично-методологічної бази моніторингу якості освіти;
• визначити компоненти, об*єкти та суб*єкти моніторингу;
• створити базу діагностичних методик для системного аналізу якості освіти в Гімназії і майбутньому Академічному Ліцеї;
• розробити механізми діагностики рівня професійної компетентності педагогічних працівників;
• апробувати та запровадити у практику Гімназії внутрішню систему забезпечення моніторингу якості освіти;
• систематизувати та провести аналіз отриманих результатів, створити банк результатів моніторингу;
• виявляти проблеми, які виникають у процесі освітньої діяльності та визначати шляхи їх подолання;
• отримувати об*єктивну та достовірну інформацію про стан якості освіти в Гімназії (Ліцеї);
• здійснювати прогнозування, проектування, моделювання та творення системи освіти Гімназії (Ліцеї) на основі даних моніторингу.

     Пріоритетні напрями освітньої діяльності:

      у навчанні:

• створення оптимальних умов для освітньої діяльності учнів, які відповідають вимогам Нової Української Школи (НУШ);
• оволодіння вчителями сучасними філософськими, психологічними, педагогічними, дидактичними і технологічними знаннями організації освітнього процесу;
• оволодіння учнями техніками дистанційного навчання;
• залучення учнів та вчителів до науково-дослідної і пошуково-дослідницької діяльності, участі в різних інтелектуальних, мистецьких, спортивних олімпіадах, турнірах, конкурсах, заходах;
• підтримка і розвиток здоров*язберігаючого освітнього середовища та здорового способу життя учасників освітнього процесу;

у вихованні:

• дотримання принципу дитиноцентризму, особистісно-орієнтоване розвивально-виховне навчання;
• дотримання Педагогіки Партнерства у вихованні учнів, орієнтація на учнівські потреби;
• підтримка різних форм учнівського самоврядування, розвиток соціальної активності учнів, їх комунікативних компетентностей;
• спрямування діяльності класних керівників на національно-патріотичне виховання, формування особистості космічно-планетарного і творчо-гуманітарного типу та якостей повноцінного, творчого життя у швидкозмінному, глобалізованому, інформаційному світі, яка мислить глобально і діє локально;

у розвитку:

• усвідомлення учасниками освітнього процесу сутності системно-синергетичної моделі креативної культури особистості, тобто з*ясування сукупності інтегративних креативних якостей особи і виявлення їх функціональної взаємозалежності;
• пізнання взаємозв*язку цих креативних якостей особи на рівні трьох підсистем: «природних якостей», «соціальних якостей» і «системних якостей» їх цілісної системи;
• засвоєння педагогами і вихованцями особливостей функціонування механізму внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції креативної поведінки;
• створення в сім*ї, Гімназії (Ліцеї), позанавчальному оточенні учнів належних умов для задоволення й формування життєво-необхідних потреб, гармонійного розвитку й самореалізації домінантної креативності кожного учня;
• діагностування вихідного стану і вже потім – контрольні та результативні зрізи розвитку креативних якостей учнів за допомогою комп*юерних методик;
• за результатами зрізів прогнозування розвитку креативних якостей різної перспективи і відбір відповідного наукового, навчально-методичного і матеріального забезпечення;
• включення учнів в креативні відносини різнобічної діяльності, акцент зміщується на самовдосконалення креативних якостей, тобто на конкретний результат;
• залучення всіх учасників освітнього процесу в умови технологічного відбору форм, методів і засобів розвитку креативних якостей із метою диференціації та індивідуалізації освітніх зусиль усіх соціальних інституцій;
• здійснення моніторингу розвитку креативних якостей учнів за допомогою професійно підготовленої психологічної служби;
• проектування і реалізація педагогічно доцільних умов і засобів розвитку позитивної домінанти в креативній культурі учнівської молоді аж до її професійного самовизначення;
• забезпечення високої якості системи додаткової освіти (МАН, НТГ, клубів за інтересами, студій, факультативів та гуртків.

     Очікувані результати:

• оновиться аналітичний банк даних «Креативні якості обдарованих учнів»;
• збагатиться система діагностування, виявлення специфічного взаємозв*язку та супроводу розвитку креативних якостей учнів;
• створюватимуться належні умови для задоволення й формування життєво-необхідних потреб, гармонійного розвитку й креативної самореалізації конкретного учня;
• удосконалиться механізм стимулювання розвитку креативних якостей учнів, а також система підготовки педагогічних працівників для таких цілей;
• набудемо досвіду розвитку креативних якостей окремого учня (чи їх сукупностей).

      Все це здійснюється за допомогою таких ресурсів:

• організації науково-методичних і теоретичних семінарів та інших форм самоосвіти вчителів, соціального і практичного психологів;
• використання комп*ютерної діагностичної системи «Універсал»;
• професійної діяльності працівників психологічної служби, яка здійснює моніторинг розвитку креативних якостей учнів;

      Проект базується на концептуальній моделі системно-синергетичного розвитку базової культури особистості, розробленій Володимиром Костівим. Система містить п*ять симптомокомплексів цих якостей, кожен з яких містить по п*ять креативних якостей:

• дискурсивність (здібність, аналітичність, систематичність, ірраціональність, асоціативність) – діяльність, що здійснюється шляхом логічних міркувань;
• іррелевантність (гнучкість, оригінальність, допитливість, побіжність, фантазійність) – логічна незалежність реакції від стимулу, визначення і розкриття проблеми, незважаючи на відсутність наперед установленого шляху розв*язування проблеми чи задачі;
• нерегламентованість (інтуїтивність, спонтанність, незапланованість, раптовість, мимовільність) – незалежність ставлення до сукупності правил, що регламентують діяльність особистості, до заведеного розпорядку дня, режиму праці, порядку, розподілу роботи;
• продуктивність (компетентність, багатогранність, наполегливість, ретельність, організованість) – досягнення максимального результату за найкоротший час у відповідній діяльності;
• рефлексивність (сенситивність, спостережливість, емпатійність, незалежність, адаптивність) – якісний процес подвійного, дзеркального взаємовідображення суб*єктів, змістом якого є відтворення особливостей іншого.

      Для здійснення соціально-педагогічного супроводу розвитку самовдосконалення цих якостей цих якостей необхідно дотримуватись такого алгоритму:

• виявити необхідний стан актуального рівня сформованості кожної з цих якостей за допомогою комплексу діагностичних методик;
• включити учнів у систему креативних дій-ставлень;
• відібрати комплексні форми включення учнів у такі креативні дії-ставлення (наприклад, підготовка до олімпіади, обговорення результатів творчої діяльності учасників проекту тощо);
• провести систему відповідних занять для засвоєння учасниками проекту (педагогічними працівниками, батьками, учнями) сутності розвитку і самовдосконалення креативних якостей і свідомого усвідомлення учнем своїх креативних дій-ставлень у процесі реалізації креативного вчинку (креативної діяльності);
• розвивати ті домінантні креативні якості, які генетично й соціально набуто особистістю учня, і найбільше відповідають його майбутній життєвій та професійній самореалізації.

      Основні заходи соціального, психолого-педагогічного супроводу розвитку якостей креативної культури особистості:

• виявлення обдарованої молоді, створення банку даних;
• створення умов для розвитку креативних якостей учнів;
• посилення соціального захисту обдарованих учнів;
• співпраця з громадськими організаціями. Міжнародна співпраця;
• науково-методичне забезпечення супроводу розвитку креативних якостей учнів;
• оновлення навчально-методичного забезпечення розвитку креативних якостей учнів;
• формування готовності кадрів до супроводу розвитку креативних якостей учнів.

       

                                                 ВИСНОВКИ

     ХХІ століття вимагає, щоб Україна. Як і кожна держава окремо, а також і всі суспільства разом, створювала необхідні умови – інтелектуальні, наукові, економічні, соціальні, політичні, моральні, які б підвищували мотивацію й високо поціновували працю і гідність особистості, людину-творця, креативного інтелектуала. Тільки за такої умови освітнє середовище може формувати й розвивати сучасну демократичну особистість, удосконалювати ідеали та цінності відкритого громадянського суспільства, реалізовувати національні інтереси, вибудовувати спільний європейський дім, відчувати єдність світу в його розмаїтті й постійно розвивати та збагачувати ПРАВДОЮ, ДОБРОМ і КРАСОЮ людську солідарність.

     Які фактори впливають на поступки людини? Їх є три: схильність, страх, обов*язок (чин). Схильність і страх не є мотивами моральних поступків. Тільки почуття обов*язку заставляє нас діяти по справжньому морально. Ключовим стрижнем моралі є категоричний імператив. Поступай так, щоб максима твоєї волі могла одночасно мати силу принципу всезагального законодавства. Що це значить? Істинні моральні вчинки випливають не з власних бажань (схильност1 чи страху), а відповідають єдиному моральному закону.

     Є єдиний закон, якого мають дотримуватися люди, якщо вони хочуть стати моральними суб*єктами, чи моральними авторитетами: «Людина живе задля Високої Духовності, задля торжества Правди, Добра і Краси. Вічним джерелом Правди, Добра і Краси є Бог (Творець – гігантська матриця, творче і енергетичне начало і призначення). Той, кому відкрилась Краса Вічності, не може бути байдужим до Земної Краси. Що може допомогти людині збагнути сенс життя? В кожної людини свій шлях, своя місія, визначена Творцем. Шлях різний, але має бути відповідна школа. Традиційну школу треба змінювати! І змінювати кардинально! Сучасна школа має бути дуже емоційною, дуже активною, дуже творчою, дуже мудрою – школою Творчості, школою Правди, Добра і Краси, школою Радості, школою Щастя, школою Партнерства, школою Успіху, школою Відкритого Серця. Для цього. треба зробити престижною професію вчителя. Поки суспільство цього не зрозуміє, нічого не буде.

     Навчання, виховання та розвиток особистості – це не підкорення унікальної суті особистості суспільній меті, а розкриття задатків цієї особи у її самотворенні. тому освітній процес треба будувати і здійснювати і по формулі академічного росту «Знання. Уміння. Навики.», і по формулі творчого розвитку «Задатки. Здібності. Механізми Творчості», і по формулі духовного, інтелектуального, фізичного, психосоціального зростання «Дух. Наука. Думка. Воля».

     В цілому стратегічною метою є всебічний розвиток особистості. Відповідно до цього зміст особистісно-орієнтованої освіти нашого закладу включає такі компоненти:

• аксеологічний, який має за мету ввести гімназистів у світ цінностей і надати їм допомогу у виборі особистісно-значущої системи ціннісних орієнтацій;
• когнітивний, який забезпечує учнів знаннями про людину, культуру, історію, як основи духовного розвитку;
• діяльнісно-творчий, який сприяє формуванню і розвитку в учнів різноманітних способів діяльності, творчих здібностей, необхідних для самореалізації особистості;
• особистісний, який формує активну життєву позицію.

     

     Своєю метою гімназія вважає формування інтелектуальної еліти нації, яка, за словами о. д-ра Дмитра Блажеєвського, є творцем «національної свідомости,  національної ідентичности, самобутности, національної ідеї народу». «Де немає еліти чи немає достатньої кількости еліти, – вважає о. Д. Блажейовський, – там настає деякий чи цілковитий застій усього національного, культурного, політичного, економічного та релігійного життя».

     Національна за змістом, сучасна за формою гімназія стала науково організованою, високодуховною, високоінтелектуальною, академічною інституцією, що постійно розвивається і забезпечує триєдиний процес глобалізації, локалізації та індивідуалізації освіти.  

      Впроваджені інноваційні психолого-педагогічні системи і технології, що охоплюють організацію освітнього процесу, комплексну психолого-педагогічну діагностику особистісного розвитку учнівського та педагогічного колективів, виявлення конкретних проблем та потенційних можливостей (від управлінських до особистісних) та проектування особистісно- розвивального змісту освітнього процесу і його реалізаці забезпечили перехід від навчально-дисциплінарної моделі організації навчально-виховного процесу до моделі особистісно-розвивального освітнього процесу, за якого кожна особистість стає творцем свого життя, стає особистістю космічно-планетарного, творчо-гуманітарного типу.

    Психолого-педагогічне проектування особистісного розвитку обдарованості учнів нами здійснюється  на  засадах  системного,  компетентного,  особистісно-

орієнтованих та особистісно-розвивальних підходах, що передбачає ефективну взаємодію трьох підсистем:

• виховання (як загального цілепокладання),
• навчання (як засобу досягнення загальної мети виховання),
• особистісного розвитку (як результативної сторони освітнього процесу).

     Створено модель рівнів регуляції і саморегуляції обдарованої особистості, яку представлено у вигляді векторів у тривимірному просторі, утворених на основі чотирьох сфер особистісного розвитку (фізичного, психічного, соціального, духовного); дев*ятьма групами конструктивних видів діяльності (дозвільно-ігрова, фізично-оздоровча, художньо-образотворча, предметно-перетворююча, навчально-пізнавальна, соціально-комунікативна, громадсько-корисна, національно-громадянська, духовно-катарсична) та чотирма рівнями життєвої активності особистості (потенційний, імпульсивно-ситуативний, довільно-вольовий, духовно-креативний).

     Цілісність процесу психолого-педагогічного проектування і супроводу розвитку інтелектуальної, креативної і творчої  особистості забезпечується восьми технологічними модулями, до яких віднесено комплексну діагностику, системно-кореляційний аналіз, конструювання завдань навчального закладу та задач особистісного розвитку учня, програмування предметно-орієнтованого змісту, моделювання сюжетної лінії освітніх проектів з проблемно-цільовим змістом, проблемно-модульне планування особистісно-орієнтованого змісту освітнього процесу, творення особистісно-орієнтованого змісту в сценаріях, реалізація особистісно-орієнтованого та особистісно-розвивального змісту (його структура включає складові: когнітивно-діяльнісну, операційно-діяльнісну, особистісно-мотиваційну).

     Головною ідеєю, кінцевим результатом формування особистості є сукупність якостей різнобічних інтегральних властивостей базової культури людини-громадянина-сім*янина-творця в індивідуально-особистісному, родинно-груповому, специфічно-національному й загальнопланетарному масштабах.

     Звернення досліджень до визначення стратегії особистісної, родинної, національної і світової культур не є випадковим. Культура – це універсальний спосіб творчої самореалізації людини через прагнення розкрити і затвердити сенс і зміст людського життя в гармонії з собою, з Творцем і Його творінням, стати співтворцем Творця.

     Науковці прийшли до висновку, що сутність культури – це процес творення і розвитку суспільної людини в ім*я реалізації своєї родової людської природи за допомогою всіх створених нею духовних і матеріальних засобів, всього багатства суспільних цивілізаційних відносин.

     Таким чином, суспільство як світ культури становить своєрідний соціальний механізм, всі ланки якого мають бути спрямовані до особистості та її розвитку, тому що саме від неї залежить його майбутнє. Засобом формування соціальних сил особистості та сферою їх реалізації виступає культура, у взаємодії з якою особистість можна розглядати в трьох відношеннях:

• особистість освоює культуру, є об*єктом культурного впливу, приймаючи типові риси, характерні для своєї спільноти;
• особистість функціонує в культурному середовищі як носій і виразник культурних цінностей, відстоює цінності культури, цілісність культури, в якій відбувається її буття;
• особистість створює культуру, розвиває та поглиблює культурні традиції й духовні цінності, пропагує і презентує їх, будучи сама суб*єктом культурної творчості, будучи монадною особистістю.

     Обгрунтовуючи засади концептуальних положень вітакультурної методології, А. Фурман цілком слушно зазначає, що культура визначається як система історично розвиткових надбіологічних програм людської життєдіяльності (поведінка, діяльність, спілкування, вчинення), котрі забезпечують відтворення, зміну і формування соціального життя в усіх його основних проявах. Вона особливий аспект людського життєреалізування і водночас чинник тотального впливу на соціальні феномени.

     Культура з*являється перед людиною як значеннєвий світ, що надихає людей і згуртовує їх у деяке співтовариство (сім*ю, націю, релігійну чи професійну групу тощо). Цей значеннєвий світ передається з покоління в покоління і визначає спосіб буття й світовідчування людей.

      Поєднуючи і надихаючи людей, культура дає їм не тільки загальний спосіб збагнення світу, але і спосіб збагачення світу ПРАВДОЮ, ДОБРОМ і КРАСОЮ. Це спосіб взаєморозуміння і співпереживання, мова для вираження найтонших порухів ДУШІ.

      Український вчений К. Корсак виділяє вісім великих груп цивілізаційних компетентностей сучасного суспільства, сутність яких трактує через поняття «культура»:

• ринкова культура (заповзятливість, відповідальність, культ праці, в поєднанні з гордістю за її результати);
• правова культура (повага до законів та їх безумовне виконання, повага до волі і рівності);
• демократична культура (особиста автономність і мобільність, громадянська активність, повага до основних конвенцій, принципів парламентської демократії);
• культура діалогу (толерантність, повага до плюралізму, знання іноземних мов та інших культур, уміння цивілізовано відстоювати свою позицію перед опонентами тощо);
• організаційна культура (знання основ праксеології раціонального адміністрування, повага до свого й чужого часу);
• технологічна культура (навички безпечної та ефективної діяльності в сучасній техносфері, критичне ставлення до неї, уміння прогнозувати події й уникати небезпеки);
• екологічна культура (знання і застосування законів екології, здатність жити в гармонії з Богом, Собою і Довкіллям, не завдаючи шкоди біосфері);
• культура повсякденного побуту (знання валеології, турбота про естетику свого оточення, навички безконфліктного буття тощо);
• духовна культура народу (знання про духовне життя українців- соціального мікросередовища, мовної культури, літератури та фольклору, народної та релігійної філософії, моралі, етнопедагогіки, народних традицій, обрядів, звичаїв, народного мистецтва);
• матеріальна культура народу (знання про матеріальне виробництво українців – природного мікросередовища, природознавства та екологічної культури, господарсько-економічної та виробничо-трудової культури, культури побуту, традиційних народних ремесл і промислів.

     Отже, сьогодні в центрі освітньої політики маємо не просто ставити  особистість, а її індивідуальну своєрідність, оригінальність, її унікальність. Звідси, головною метою нашої системи національного виховання має бути формування монадної (пасіонарної) особистості. Плекання відданого патріота Української землі, відповідального громадянина всієї Землі у зоні актуального і найближчого, більш високого рівня  розвитку її інтегративних якостей, виокремлених у контексті формування культури сім*янина, культури формування й задоволення потреб особи, культури фаху та чину, генетичної, інтелектуальної, психічної, креативної, творчої, фізично-оздоровчої, світоглядної, трудової, етичної, естетичної культур і т. ін.

      Культура – це універсальний спосіб творчої самореалізації людини через прагнення розкрити і затвердити сенс і зміст людського життя в співвідношенні його з Творцем і змістом Його творіння (всього сущого). Це процес творення і розвитку суспільної людини космічно-планетарного та творчо-гуманітарного типу в ім*я реалізації своєї родової людської природи за допомогою всіх створених нею матеріальних засобів, всього багатства суспільних відносин і духовних благ.

                                                                                                           Михайло Грубий                                                                                                           Директор гімназії.