5 лютого відзначається День української жінки, також відомий як День українки, на честь народження видатної української письменниці та громадської діячки Лесі Українки. Це свято стає символом вшанування її спадщини та вагомого внеску у розвиток українського суспільства.
Українське свято Дня української жінки відображає не лише національну красу українського жіноцтва, але й його велич, силу, мужність і готовність до самопожертви та героїчної боротьби за своє.
У складний період війни українки виступають як берегині сімейного вогнища та опора для майбутнього українського народу. Вони є дбайливими матусями, які захищають від війни, виховують і навчають дітей, а також виявляють себе як героїчні амазонки в боротьбі з російськими окупантами, підтримуючи армію та розвиваючи різні сфери життя країни.
Кажуть, що сьогодні День українки…
Вітають прекрасних, незламних, наших
українських жінок наші Члени Молодої Просвіти ‘З Днем Української Жінки “.
В Україні жінка – кожна берегиня.
А на грудях хрестик – оберіг-святиня.
Кожна є голубка – вірна і кохана,
Кожна є, як янгол – і сестра, і мама…
Кожна є, як квітка – гарна і цілюща,
В серці кожна має віру невмирущу.
Кожна є, як зірка – вогник благодатний,
Що в тяжку годину на пожежу здатний.
В кожній – сила роду, а в молитвах- чари,
Їх бояться відьми і усі мольфари.
Кожна, як колиска – береже родину,
Плаче у скорботах за свою країну.
Вишиває долю сонцем і нитками,
Щоби колосились ниви колосками.
Хрестики рівненькі – жовті та блакитні,
Як хоробре військо – сильне й непохитне.
Кожна сіє квіти – у душі й на грядках,
Варить борщ і знає до Різдва колядку.
Кожна — намистинка, а разòм – намисто.
Бачить наші сльози матінка Пречиста.
Поки є на світі українська жінка –
Пахне світ вишнЯми, маком і барвінком,
Пахне хлібом, паскою, дичками-грушкàми,
Миром і любов’ю – Господа дарами…
Людмила Галінська.